— На місяць отримую 4 тисячі гривень допомоги з безробіття. Для мене це небагато. Мала у кілька разів вищу зарплату, — каже киянка 34-річна Юлія Коломійцева. Зранку 23 березня стоїть біля Центру зайнятості Голосіївського району. Там уже вісім місяців шукає роботу.
— 10 років пропрацювала в банку. Торік потрапила під скорочення. З того часу нічого толкового найти не можу, — говорить жінка. Постійно дивиться у телефон. — Пропонували роботу бухгалтером за 3,5 тисячі. Відмовилася, бо на такі гроші зараз не проживеш. Ще могла б працювати з фінансовими документами за 10 тисяч. Але там — постійні роз'їзди і день ненормований. А я маю сина 12-річного Руслана. За ним треба дивитися, — зітхає.
Допомогу з безробіття отримуватиме ще чотири місяці.
— Якщо за цей час не знайду роботи з гарною зарплатою, вибиратиму з того, що є, — Юлія Коломійцева заходить до центру.
У Києві 100 тис. безробітних. Це найвищий показник за останні 16 років. Найбільше людей звільняють із заводів, банків, державних структур і приватних підприємств, які закриваються. На одну робочу вакансію в середньому претендують четверо киян.
У приміщенні центру — десяток людей. Через два електронні термінали записуються на прийом у кабінет, де видають направлення на роботу.
— Раніше робив електриком на мережі заправок. Але два роки тому впав і травмував ногу. Лікарі заборонили працювати по спеціальності. Тепер нічого підшукати собі не можу, — кульгаючи підходить до терміналу 33-річний Євген Новак. — У центрах зайнятості тільки на сторожа чи охоронця направляють. Але там лише 2 тисячі платять.
Сідає на стілець.
— Пробував і сам шукати. Таксистом за 5 тисяч робив. Але попав в аварію і робота пропала, — каже Євген Новак. — Не знаю, як сім'ю прогодувати. Сину тільки 3 роки, жінка не працює. Може, тут хоч поможуть.
— Робота должна бути з зарплатою не менше 5 тисяч, — приєднується до розмови 56-річний Микола Жучковський. Приїхав з міста Славутич на Київщині. — Подався у столицю, бо в нас працювати ніде. А жити на пенсію 1800 гривень — нереально. Слюсарем хочу бути чи крановщиком. Аби ще й гуртожиток давали. Хочу грошей заробити і сину відправити. Він з онуком і жінкою на моєму утриманні.
— Щомісяця до нас приходять три тисячі киян, — каже 47-річна Тетяна Довгопола, директор Голосіївського центру зайнятості. — Найчастіше пропонуємо робітничі спеціальності: двірники, сторожі, електрики. Таких вакансій у нас 80 відсотків. Працівників переважно шукають жеки й комунальні підприємства. Майже немає роботи для киян із вищою освітою: бухгалтерів, держслужбовців і юристів. Підходящі для них вакансії з'являються вкрай рідко.
Найкращі умови пропонують міжнародні компанії
— Роботодавці Києва роблять ставку на молодь без досвіду роботи. Навчають їх, бо вважають, що це перспективніше ніж брати досвідчених спеціалістів, яким за 40, — каже 44-річна Тетяна Пашкіна, столичний експерт із працевлаштування. — Молоді пропонують роботу менеджерами з продажів, офіціантами й програмістами. Зарплата стартує від 3 тисяч гривень.
Усього в Києві 30 тис. вакансій.
1 
1
Коментарі