вівторок, 19 квітня 2016 05:20

У Музеї сиру навчають обирати продукт

Автор: ТАРАС ПОДОЛЯН
  Сировар Анна Бабіна пробує твердий козиний сир Шеврет
Сировар Анна Бабіна пробує твердий козиний сир Шеврет

— Півтора століття тому українські сири мали шалений попит. Їх возили до французького Марселя. Швейцарці закуповували величезні головки й продавали у себе. Нашу сирну традицію вбили колгоспи, — розповідає Марія Ложенко, 38 років. Із чоловіком 39-річний Тарасом заснували Музей сиру в підвальному приміщенні житлового будинку на вул. Шовковичній, 50а, у Печерському районі столиці. Запрацював 14 квітня. Екскурсії проводять українською та англійською мовами. У програмі є дегустація продукції та майстер-класи для дітей із ліплення сирних коників.

Площа закладу — 20 "квадратів". Біля входу замість стільців — тюки сіна. На стендах — історія сироваріння в Україні. На стіні висить колекція сирних ножів із різних країн.

— Від звичайних відрізняються невеличкими зубцями. У колекції маємо експонати 1824‑х і 1836-х. Купували їх в Україні, Європі, Росії. В Англії натрапили на три цікаві таїландські ножі з керамічними ручками у вигляді часнику, огірка, стручка гороху, — розповідає Тарас Ложенко. Тримає широкого півметрового ножа, що нагадує пилку.

Посеред кімнати відвідувачі дегустують класичний німецький Тільзітер, голландський сир Гауда. Також — сорти з мускатним горіхом, мигдалем, імбирем, абрикосом, бринзу. До них подають сухе біле вино, горіхи й мед п'яти сортів — імбирно-лимонний, ріпаковий, трюфельний, із різнотрав'я та з какао-бобами. Тарілки із сиром розставлені на двох дерев'яних столах, підвішених до стелі ланцюгами.

— Якось забули про кілька головок, які після двох місяців витримки здалися несмачні. Знайшли через півтора року, коли чистили камеру дозрівання сирів. Вони перетворилися на камінці. Спробували — смачно. Розіслали партнерам-продавцям. Ті одразу замовили ще, — розповідає Тарас про сорт легенда. Подібний до Пармезану. Його витримують щонайменше рік. Просить нідерландця постукати по невеликій головці сиру. Звук глухий.

— Дзвінкий означає, що є пустоти. В якісному сирі їх не має бути, — пояснює Тарас. Радить звертати на це увагу при виборі продукту.

— Такі музеї покращують культуру споживання сиру. Досі більшість українців розрізняють лише російський і голландський. На цьому гастрономічні смаки обмежуються, — додає киянка 37-річна Олена ­Луценко. — Була в подібних магазинах і кафе у Франції, Італії, Нідерландах. Розташовані здебільшого біля сироварень. ­Мають експонати 10-річної витримки. Дегустуєш й одночасно слухаєш, як його виробляли кілька століть тому. Там навчають, із чим поєднувати сорти. Бо сирні традиції різні в кожному регіоні. Років за 15 також матимемо свої.

У музеї 20 видів сиру. Їх можна купити. Кілограм коштує від 180 до 400 грн.

Зараз ви читаєте новину «У Музеї сиру навчають обирати продукт». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути