41-річний японець приїхав воювати в Україну. Служить у Грузинському легіоні. Ім'я не розголошує та просить не показувати зовнішність. Назвав тільки позивний — "T-77".
Чоловік має вищу технічну освіту, до війни працював інженером-механіком у цивільній авіації.
Чому не розголошуєте ім'я?
— Бо громадянам Японії заборонено брати участь у збройних конфліктах.
Це заборонено законом?
— Так, японська Конституція забороняє країні мати свою армію та брати участь у військових конфліктах. У Японії є збройні сили, але їх створили тільки для цілей самооборони в разі зовнішньої агресії. Їх так і називають — Сили самооборони Японії. Тобто в нас є збройні сили, але воювати ми не маємо права й можливості. Також не можна брати участь у військових конфліктах в інших країнах.
Тобто ваші солдати служать в армії, але не воюють?
— Саме так. (У Конституції Японії юридично закріплена відмова країни від участі у військових конфліктах. — ГПУ).
Яке покарання за порушення цього закону?
— Ніякого покарання немає. Просто не хочу, аби це нашкодило близьким, щоб у них виникли проблеми через мене.
Чому ви приїхали в Україну не зважаючи на заборону?
— Воювати з Росією та допомогти Україні.
Маєте особисті причини воювати?
— Так, у Японії та України подібні ситуації та відносини з Росією. Росія відібрала в нас Курильські острови. У Японії одна з найголовніших проблем — нестача території. Ми будуємо острови зі сміття та робимо багатоповерхові автобани, бо в нас не вистачає землі. Відвоювати ці землі поки що не маємо можливості. Та я можу воювати за них тут.
Що ви знали про Україну, коли жили в Японії?
— Як колишній авіатор, я знав про завод "Антонова". А також чув про красу українських жінок.
Ви одружені?
— Був. Уже ні.
Ваша сім'я підтримала рішення воювати в Україні?
— Спочатку рідні були проти. Але змирилися і навіть надіслали фінансову допомогу мені та легіону. Та їм було важко це прийняти.
Що здивувало і, може, стало культурним шоком в Україні?
— Здивував контраст між рівнем зарплат українців і тим, що бачу на вулицях величезну кількість дорогих авто. Мені незрозуміло, як середня зарплатня може бути 400 доларів (10,2 тис. грн. — ГПУ) на місяць, а машини по 70 тисяч доларів (1,7 млн грн. — ГПУ), або величезні маєтки за містом. Японці, маючи набагато більші зарплати, працюють роками, майже цілодобово, щоб купити машину чи житло.
Ще здивували відсотки в банках, у нас це 2–3 відсотки, а тут — 22. Сфера соціального забезпечення трохи шокувала. Я мав досвід роботи соціального працівника й тому можу порівнювати рівень соціального захисту. В Україні він жахливий. Ну і рівень забезпечення армії теж контрастує з японським.
Яку зарплатню отримує рядовий солдат японської армії?
— В еквіваленті — щонайменше 2 тисячі доларів (51 тис. грн. — ГПУ).
Чому, на вашу думку, Японія так швидко розвивається, а Україна досі відстає у розвитку в багатьох аспектах?
— Якщо говорити про економіку, то після Другої світової війни, коли Японія капітулювала й була майже знищена, їй прийшлося підкоритися переможцям — американцям. США і СРСР перемогли, тому нав'язали свої моделі розвитку тим, хто програв війну. Тож Японія була змушена прийняти американську модель економіки.
Україна ж була у складі СРСР і розвивалася за радянським зразком. Як показав час, це були різні за ефективністю моделі розвитку. То ж у даному випадку ті, хто програв, випередили переможців. До того ж Японія — національна держава, й не була в складі імперії, тому могла самостійно визначати шлях розвитку. Україна тільки зараз перебуває на шляху звільнення від впливу колишньої імперії. У неї все ще попереду.
Японія успішна й високорозвинена країна. Але там є велика кількість самогубств, як гадаєте чому? Чи пов'язане це з тим, що люди занадто правильні й інтровертні, навіть воювати не мають права, направляти агресію назовні, тому направляють її на себе?
— Можливо, ви маєте рацію. Японці — дисципліновані, часто живуть майже як роботи і не дозволяють собі зайвих емоцій.
Чого ви навчаєтеся тут?
— Проходимо навчання з роботи в команді. Але в глобальному сенсі — терпіння.
Чи плануєте повернутися в Японію?
— Поки що залишуся тут. Побачимо, що відбуватиметься. Росія, скоріш за все, ініціюватиме перемовини стосовно Криму та Донбасу.
Ви готові воювати далі?
— Так, я готовий у будь-який момент. Тільки чекаю наказ.
Чого вам тут бракує? За чим сумуєте в Японії?
— Чесно кажучи, ні за чим не сумую. Я втомився від японського способу життя, і мені подобається в Україні. Новий досвід — те, чого я прагну.
Ваше кредо по життю.
— Сенс життя полягає в служінні, цінність життя — у даванні.
Воюють представники 25 країн
Легіон виник 2014 року як об'єднання добровольців із Грузії. Брали участь у боях за Луганський аеропорт, Щастя і на Світлодарській дузі. Має диверсійно-розвідувальний характер, також займається інструктажем і тренуванням українських військовиків.
— У нас тут бійці з усього світу, — каже командир Грузинського легіону Мамука Мамулашвілі, 41 рік. — Є з Грузії, США, Азербайджану, Вірменії, Пуерто-Рико, Бразилії, Індії, Південної Кореї, Австралії, Шотландії, Казахстану, Нової Зеландії, Норвегії, Бельгії, Австрії, Арабських Еміратів, Ізраїлю, Чечні, Інгушетії, Франції, Німеччини, Молдови, Чехії, Греції. 27 бійців із Великої Британії було. Переважно кадрові військові. В усіх різні причини й ідеологія, але мотивація одна: допомогти Україні в боротьбі проти агресії Росії.
2 
1
Коментарі