8 серпня у США, в місті Матаван штату Нью-Джерсі, померла відома українська дисидентка Надія Світлична. Їй було 70 років.
У листопаді 1967 року разом з братом Іваном та друзями — Іваном Дзюбою, Ліною Костенко — вона підписала листа тодішньому керівнику Компартії України Петрові Шелесту, де суд над В"ячеславом Чорноволом назвали розправою.
Арештували Світличну в травні 1972 року. Її дворічного сина Ярему кадебісти забрали з ясел і відвезли до будинку дитини у Ворзелі під Києвом. Пізніше родичам вдалось його забрати та відвезти до бабусі на Луганщину. Чотири роки Надія провела у мордовських концтаборах.
1977-го вийшла заміж за Павла Стокотельного і народила сина Івана. Через рік виїхала до Америки. Її позбавили громадянства СРСР. У США працювала перекладачкою у Гарвардському університеті, в українській редакції радіо "Свобода" в Нью-Йорку.
— 2004 року Надія Світлична востаннє приїздила в Україну, — розповіла "ГПУ" член Харківської правозахисної групи Софія Карасик. — Передала величезну бібліотеку свого брата Івана Світличного Харківському університетові.
— Я переписувався з Надією, — каже Василь Овсієнко, колишній політв"язень. — Останніми роками вона хворіла і померла від раку шлунка. Поклали її у хоспіс, казали: два-три тижні проживе. Та до неї приїхав "Микола-чудотворець" — наш товариш Микола Горбаль. Він таку дієту їй придумав, що вона ще чотири місяці прожила і навіть танцювала на весіллі свого молодшого сина Івана. Сини у неї козаки: Яремі сьогодні вже 37, а Іванові — 29 років.
Надію Світличну поховають на батьківщині — у Києві, на Байковому кладовищі.
1 
1
Коментарі