— Виглянула у вікно і подумала, що до нас дійшла війна. Вогонь був по всьому горизонту, чорні клуби диму бистро підіймались уверх. У небі помітила силует гостроносого літака. Він зробив коло і рєзко рвонув за тучі диму. З мужем закутали дитину в одіяло, і я побігла у шльопанцях на вулицю. Довезли до евакуаційного пункту. З того дня ще нормально не спала, — каже 33-річна Анна Семенко із села Вербівка Балаклійського району Харківської області.
23 березня в райцентрі Балаклія вибухнув найбільший в Україні склад артилерійських снарядів. Вибухову хвилю відчули мешканці сіл у радіусі 5 км. Повибивало двері і вікна. У деякі будинки й садиби влучили снаряди. Осколками посікли стіни. 36 тис. людей із райцентру та навколишніх сіл евакуювали. Одна жінка загинула, дві особи отримали поранення.
В основному пожежу погасили наступного дня. Сапери почали збирати боєприпаси. У Міністерстві оборони основною причиною того, що сталося, вважають диверсію Росії чи бойовиків із Донбасу.
Пряме транспортне сполучення з Харкова до Балаклії відмінили. Автобусом можна доїхати до Слобожанська Зміївського району. Далі — попуткою до Вербівки. Звідти — 3 км пішки.
Найбільше руйнувань у мікрорайоні "Нафтовиків" на околиці. Тут переважно цегляні дво- і дев'ятиповерхові будинки. Зранку 25 березня десятки людей несуть плівку і дерев'яні рейки для ремонту вікон. Матеріали роздають біля коледжу. Рятувальники збирають уламки ракет і снарядів. Їх прилетіло більше тисячі, кажуть.
— Могу показать место в городе, где полная жопа, — каже 27-річний Олександр Шелест.
Зустрічаємо його на вул. Гагаріна. Олександр веде до двоповерхівки, де живе його сестра. У дворовій клумбі застряла частина ракети завдовжки 3,5 м. У під'їздах вибиті двері. У квартирі вибуховою хвилею потрощило меблі, відірвало шпалери і шпаклівку.
— Я живу за 36 кілометрів від міста. Під обстрілами їхав машиною по матір і двох племінниць, — розповідає Олександр. — Був єдиним водієм, який прямував у бік Балаклії, а не звідти.
— Перше, що побачив — псів, що тікали з міста, — продовжує Олександр. — Їх було десь 300. Тисячі людей бігали по вулицях. Вогонь підіймався метрів на сто. Від ударних хвиль автомобіль кілька разів ледь не перекинувся. На землі неможливо було встояти — звалювало з ніг. Племінниці сиділи у підвалі. Металеві двері в квартирі сусіда зірвало і кинуло на кухню. Якби там були люди, ніхто б не вижив — посікло би склом. Городяни досі не вірять, що таке трапилося.
Військова база з артилерійськими складами — за 2 км від міських будинків. Тягнеться на 11 км, ширина — 3,5 км. Обгороджена високим бетонним парканом. Подекуди з боку мікрорайону "Нафтовиків" парканні плити вибиті й обгорілі. Городян сюди не пускають. Сапери розміновують снаряди, що лежать купами по всій території.
На базі розташоване військове містечко. На вул. Арсенальній стоїть зо два десятки обгорілих машин. На узбіччі валяються уламки снарядів. Із вибитих вікон школи видно червоні порвані штори.
— Нас двічі евакуйовували. Зразу повезли у центр города. Півчаса було затишшя, рішили повертатись. Встигли нормально вдітися. Але пекло знову почалося, — говорить 59-річний Микола Іщенко. Мешкає через дорогу від складу. — Від вибухів будинок трясло, як грушу. Снаряди прошивали наскрізь стіни. У квартирі впала стеля. Ми з дружиною чудом встигли вискочити. Куди податися — не знали. Сховалися на кладовищі. Сиділи на лаві і дивилися на могили двох синів. Вмирати було нестрашно.
Тільки в нашому дворі нарахували 27 снарядів — залізні болванки без запалів. Якби були бойові, то від Балаклії нічого б не осталося. Під час війни Росії з Грузією вивезли велику частину снарядів на підтримку грузинів. Також на АТО пішло багато. Зберігалися снаряди ще з Другої світової. Я від "Катюш" бачив своїми очима. До підпалів однозначно причетна ДНР. Давно обіцяли Балаклію стерти з лиця землі.
На вул. 40 років Перемоги спалені кілька будинків і магазин. На подвір'ї школи №3 трактор викопує хвостовик ракети.
— Это часть снаряда от зенитно-ракетного комплекса "Куб". Если бы был заряжен, достало бы до Днепра и Донецка, — каже 54-річний Володимир Стриженко. На будинку з трьома чоловіками латає шифером дах. — 26 декабря прошлого года тоже был поджог базы. Беспилотник сбросил зажигательные бомбы, но пожар быстро ликвидировали. Поставили прожекторы, стали сторожить небо. На этот раз эти подонки попали лучше.
Біля під'їздів із цегли зробили мангали. Варять каші й супи. У коледжі працює кухня. Дають перлову кашу, чай і бутерброди. Поряд видають плівку і рейки. Щодня по обіді привозять продукти.
23 автомобілі згоріли у Балаклії від вибухів.
Знищено 25 будинків
— 25 будинків у місті знищено. Сотні — залишилися без вікон. Вирішили, що нові встановимо за рахунок бюджету. Вже надійшло більше тисячі заявок, — каже міський голова Балаклії 50-річний Іван Столбовий. — Роздаємо плівку і рейки, щоб закрити вікна. Залізничне сполучення відновили. Автобуси ще не пускаємо, бо немає дозволу від саперів. Світло — майже в порядку. Обстежуємо газову мережу.
— Лишилися два осередки тління. Ще вибухають малопотужні снаряди. За годину — до семи разів, — говорить 40-річний Віталій Саранцев, прес-офіцер Збройних сил. — Зібрані боєприпаси підірвемо на полігоні.
2 
1
Коментарі