Зі своїх 47 років киянин Олександр Шевченко 16 провів у в"язницях. Його п"ять разів засуджували за зберігання наркотиків.
— Всё началось c совдеповских времен, — Олександр висипає цукор у чорний чай. Спілкуємось у кафе "Лімбо" біля столичної станції метро Лісова. — Тоді казали: "У нас наркоманії нема". А вона була. Наркотики спробував із цікавості. А як втягнувся — вибратися важко. І пішло-поїхало: спіймали — посадили, спіймали — посадили. З одного боку, це добре. Тих, кого не садили, вже немає.
Олександр не вживає наркотиків і спиртного. Працює водієм в адміністрації на ринку біля метро Лісова. Живе із сестрою, її чоловіком і племінницею. 27-річна донька із сім"єю мешкають окремо.
— У тюрмах такого не було, — розгортає шоколадну цукерку і кидає до рота. — Про солодке тільки мріяли. Там кормьожка страшна. Годують тричі на день. О шостій ранку підйом, о 6.30 — сніданок. Потім на промзоні працювали. У 14.00 обід, вечеря о сьомій.
Востаннє він сидів у таборі суворого режиму у селі Райки Бердичівського району Житомирщини.
— На сніданок завжди перлова каша, рідко пшоняна. Готували її на воді, без масла і цукру, клали один черпак. Їсти неможливо, але їли, щоб не вмерти. Чай ледь солодкий. І то не зрозуміло, чай то чи сміття. Про хліб із маслом забудь, як і про рис із гречкою.
На обід давали перше та друге.
— На перше суп або борщ. Суп — це вода, капуста і трохи перловки. Картоплі ледь-ледь, про м"ясо взагалі мовчу. Правда, голі кістки часом попадалися. Борщ без квасолі, зажарки. Хліб мали свій, спецвипічку. Давали четвертину кірпічика. Він липкий. Від нього постійно болить желудок, ізжога пече. На друге теж перловка. Рідко могли дати горох чи ячну крупу, вівсянку. У горох клали якийсь жир, його погано желудок переробляв. Дуже рідко давали салат із капусти. Чаю в обід не було.
На вечерю ув"язненим могли давати тюльку.
— Або сільодку. Але дуже рідко, зазвичай каша і чай. У столовій було так грязно, що не хотілося туди йти. Ніяких фруктів. Може, їх і завозили, але розкрадали. Бо на хозблоці теж заключонні робили. Ні жарених, ні варених яєць, ні солодкого. Тільки паски на Великдень церква якась привозила.
Прапорщик принесе пляшку за 50 гривень
Олександр запевняє, що в"язниця закуповувала зіпсовані продукти.
— Порчене проварювали. Одного разу курей завезли, якусь дохлятину. Сморід жахливий. Зайдеш у столовку — задихаєшся. У 1990-х, бувало, заключонних тримали на хлібі та воді. Могли день годувати, а день ні. Забивали желудок чим попало, щоб не вмерти, — махає рукою. — Єдине, що радувало: котлета з пюре і компотом на Новий рік.
Офіційно спиртне у в"язницях заборонене.
— Але купується все, — каже Олександр. — Той же прапорщик принесе пляшку за 50 гривень. Кожен хоче їсти.
2 
1
Коментарі