— Саша був прикладом справжнього офіцера, героїзму й самопожертви, — каже ветеран російсько-української війни Віктор Данилевський про побратима 33-річного Олександра Петраківського. — Це скаже кожен, хто пройшов війну.
Підполковник Збройних сил України Олександр Петраківський помер 29 серпня. Сім років був прикутий до ліжка — лікувався після поранення, яке отримав 20 липня 2014-го.
— Помер у День пам'яті захисників, найскорботніший для України день, — продовжує Данилевський.
Олександр Петраківський народився в Житомирі. Батько Петро й мати Галина були військовими.
З дитинства мріяв про військову службу, відвідував парашутний гурток, школярем здійснив понад 100 стрибків. У Львові закінчив Академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. В академії одружився з курсанткою Галиною, 12 років тому народилася донька Світлана.
З початком російсько-української війни Петраківський був командиром роти 8-го полку спецназу. У зоні АТО очолив групу спецпризначенців. 20 липня 2014 року вони прикривали проходження колони техніки до Луганського аеропорту. За містом Щастя виявили засідку російських найманців. Вступили в бій.
— Під час бою один боєць втратив каску, — продовжує Данилевський. — Саша віддав свою. Після бою солдат її повернув — на ній нарахували сім пробоїв від осколків і куль. Каска врятувала життя. Але уламок міни влучив Саші в голову. Та він не покинув бій, продовжив керувати групою, евакуював поранених. У найкритичніший момент показав усім, яким має бути командир.
Після поранення Олександр Петраківський впав у кому. Переніс десятки операцій — його лікували в Україні, Польщі, Ізраїлі, США. Проходив реабілітацію в науково-практичному центрі нейрореабілітації "Нодщус" у Броварах поблизу Києва. У березні 2018-го почав одужувати. Лікарі запевняли, що за два роки відновиться.
— За Сашу люди щиро вболівали та молилися, — додає Віктор Михайлович. — Захоплювалися його подвигом, мріяли побачити здоровим.
4 грудня 2014 року Олександр Петраківський отримав звання "Герой України". Поховали його в Хмельницькому.
2 
1
Коментарі