— Був нормальний мужик — сім'я, батьки, на машині крутій їздив. А тепер сєпаратіст, — каже жінка у пуховій хустці й шубі на автобусній зупинці в селищі Цибулів Монастирищенського району Черкащини. Недавно місцеві дізналися, що уродженець селища 46-річний Віктор Шушунов воює на боці самопроголошеної ДНР. Має позивний Палич. Тренує бойовиків. В інтернеті виклав відео, де стріляє з ручного протитанкового гранатомета.
Віктор Шушунов із дружиною Ларисою, 48 років, живе в Артемівську Донецької області. Мають синів 27-річного Олександра та 24-річного Мирослава. Служив у місцевій військовій частині. Кілька років тому вийшов на пенсію. Батьки Лідія Кіндратівна, 68 років, та 69-річний Павло Павлович живуть у Цибулеві. Провідував їх двічі-тричі на рік. Востаннє був навесні.
— Ви прямо йдіть. Там буде у дворі ангар, то Ігор живе. Він передачі в АТО возить, а далі — Шушунови. Батьки, звичайно, за сина не в отвєті. Але кажуть, вони з войни живуть, — говорить чоловік років 39. Не називається. Показує, як пройти до батьків Віктора.
У дворі 43-річного Ігоря Зеленка стоять мікроавтобус і трактор.
— Ми виросли з Віктором на одній вулиці. Він особливо тут ні з ким не дружив. Якщо хтось і спілкується з ним, то зараз ніхто не скаже про це, — розповідає Ігор. — Якби приїхав у село, розірвали б на шматки. Батьки Віктора не розуміють односельців. Кажуть, він захищає свою землю. Стріляє, бо по ньому стріляють. Не розуміють ситуацію в країні. Нашому односельчанину Пашкевичу він написав, що заїде, як наступатимуть на Львів.
— Половина села проти його сім'ї настроєна. Інші захищають. Кажуть, батьки не винні, — говорить листоноша Леся Перепетій, 37 років. Розвозить велосипедом газети.
Двір Шушунових біля ставка. Огороджений високим кованим парканом. На гавкіт собаки із сараю виходить Лідія Кіндратівна. Невисока, світловолоса. У яскравій хустці та зеленій куртці.
— У Віктора на Донбасі хата, сім'я. Мені боляче, що люди зробили з нього ворога. Якби він туди поїхав із Цибулева, то інша річ. А так він там жив, — тримається за серце. Розповідає, що викликала "швидку". — Ми зідзвонюємося з Віктором. Каже, що робота у Донецьку є, люди живуть. Жінка його в Артемівську, а Віктора мобілізували. Казав: "Мамо, я не можу не піти. На моїй вулиці одні пенсіонери". Віктор у 39 років пішов на пенсію. Робив охоронцем. Один онук тут з нами живе. Його погрожували забрати в армію. Певно, щоб сина направити на батька. Хтось почав казати, що ми з войни ремонт робимо, що Віктор нам гроші присилає. А це ж неправда. Дочка помагає. Вона у Польщі на роботі. Ми не вєчні, вона тут житиме колись. У мене всі цедлики є, як получала гроші в банку з Польщі. Ми з дідом на пенсію забор не поставимо.
— Тут вже сказали, як він приїде, то його на гак повішають, — з хати виходить Павло Шушунов. — А я говорю, що їдьте туди і там його стріляйте. Я не хочу цієї війни. Це горе всім людям. Такої войни не було, щоб брат на брата йшов.
— Вітя каже: "Мамо я їх прощаю, бо вони не знають, що тут робиться". Просить, щоб телевізор не дивилася, — додає Лідія Кіндратівна. — Він із жінкою хотів на пенсії сюди переїхати. Мали хату купувати, бо на Донбасі воздух дуже важкий. А тепер як приїде? Я вже в магазин не ходжу, бо хтось точно зачепить. Волнуюся дуже, серце, давлєніє.
Селищна рада недалеко від в'їзду в Цибулів.
— Віктор отримує українську військову пенсію, а воює на стороні ДНР. Із селища в українській армії — 14 хлопців. І двоюрідний брат Віктора також, — розповідає місцевий голова Володимир Кучеренко, 59 років.
2 
1
Коментарі
2