— Є бригади, які воюють. А є "миротворці", ті, що там просто сидять за зарплату. Ми таким не допомагаємо, — каже 46-річний Юрій Москаленко, волонтер із Білої Церкви на Київщині.
— Все залежить від офіцерів. Якось доставили системи спостереження, стеження та коригування на позицію і підрозділ почав добре воювати. Через деякий час комбат подзвонив і каже: "Забери це звідси, ти що, смерті моєї хочеш?"
На початку війни волонтери збирали гроші на одяг та їжу, лагодили техніку, закуповували зброю. 2014-го деякі фонди мали обороти у мільйони гривень.
2016-го цей рух розрісся. Долучилися правозахисники, юристи й колишні військові. Вони стали рушійною силою армійських реформ. Проте і почався відтік, коли дещо налагодилася ситуація з грошовим і матеріальним забезпеченням військових.
— Усе зараз помінялося. Це добре, бо я пам'ятаю, як тоді ми перли на фронт все, що могли — їжу, одяг і техніку. Зараз усе стало організованіше, — каже 37-річний Тім Златкін, волонтер із Києва.
За п'ять років армія забезпечила солдатів майже всім необхідним. А волонтери стали професійніші, почали розбиратися в техніці, її характеристиках. Везуть лише те, чим не забезпечує Міноборони.
— На жаль, бюджет Міністерства оборони — 60 відсотків необхідного. Це через те, що донині діють радянські норми й нормативні документи. На нас досі технічні питання. А все, що дійсно треба, коштує дуже дорого, — розповідає волонтер із Києва Роман Доник, 51 рік. — Іноді армія буксує, тут втручаємося ми і, наприклад, починаємо навчати кулеметників. Бо постанова із врахуванням досвіду ведення позиційної війни є, але десь валяється по кабінетах. На шостому році війни чекає черги на підпис.
Сьогодні фронту потрібні безпілотні літальні апарати, оптика, генератори.
— Кабелі не видають. Це привозимо ми, — розповідає Донік.
Автомобілів не вистачає, бо техніка не витримує умов війни й ламається.
— Кошти на армію збирати зараз довше, а потреби зростають. Щось потрібно термінове, а щось доводиться відкласти, — каже Донік. — Буває, збираєш на одне, а щось ламається і ти віддаєш ці гроші. Іноді пересилають незнайомі люди. Був випадок, коли в прикордонників у Станиці Луганській зламалася машина. Мені скинули гроші з Іспанії.
Киянка 40-річна Олеся Корягіна п'ятий рік плете маскувальні сітки. Раніше напряму співпрацювала з Міністерством оборони — отримувала від них старі бушлати й форму безкоштовно для виготовлення маскування.
— На початку війни нам допомагали всі. Безкоштовно надавали приміщення. Зараз масштабної допомоги немає, бо війна стала окопною, — розповідає волонтерка. — Цій владі байдуже, що ми робимо. Вони нам не допомагають. Але головне, що не заважають. Ставлення до волонтерів змінилося після Мінських переговорів. Тоді люди почали думати, що війна завершуватиметься, і в мене питали: "А що, ще щось треба?"
— Влада не заважає працювати, — каже Доник. — Але якщо публічно викриєш якусь махінацію, на зразок тих будиночків для військових, які надав президент Володимир Зеленський, — можуть потім не пропускати до бійців.
За п'ять років на фронті налагодили комунікацію із командуванням підрозділів. Іноді допомагають одні одним та возять припаси на ділянки фронту своїх "колег".
— Махінації вже майже неможливі, оскільки люди знають одне одного. Вирахувати та дізнатися, чи ця людина чесна, можна завдяки соцмережам, — пояснює Тім Златкін. — Торік я надіслав кошти на датчики руху. А потім люди почали питати про це. Подзвонили комбату з того батальйону. Швидко вирахували чоловіка, і він повернув датчики і кошти, а потім узагалі зник. Це добре, бо раніше не знали — куди їдеш, до кого.
Збирають гроші на радари для кораблів
Волонтерство нині має два основні напрямки. Це підтримка техніки й обладнання, переданих раніше, та допомога Збройним силам специфічними видами зброї й навчанням спеціалістів.
— Сьогодні військові волонтери — професіонали своєї справи. Вони частково самі пройшли окопи і розуміють, що потрібно на передовій, — каже Віктор Гаврош, волонтер із міста Червоноград на Львівщині. — Інколи знають новинки озброєння краще, ніж фахівці із Генштабу.
До прикладу, волонтерський фонд "Повернись живим" установив радарні комплекси на фрегат "Гетьман Сагайдачний", тральщик "Горлівка" і корабель "Донбас". Через курси організації пройшли 350 снайперів, 700 саперів і понад 2 тис. артилеристів.
3 
1
Коментарі