Сьогодні, 26 жовтня, на Байковому кладовищі поховають дресувальника і генерального директора столичного цирку Володимира Шевченка. Він помер у середу на 67-му році життя. Мав цироз печінки.
— Думаємо, це все через цигарки. Він багато курив, — розповідає телефоном інспектор манежу 60-річна Тамара Підгурська. — Купував великі коричневі. Часто колеги просили, щоб кидав, та він відповідав: "А на х... це мені треба?". З його вуст навіть мат лився, як пісня. Знали, якщо мату не чути, значить, Шевченка в цирку немає.
Володимир Шевченко народився в Омську в родині дресувальників. Уперше на сцену вийшов у 13 років. Тоді замінив батька, якому напередодні ведмідь поранив ногу. З хижаками працював 45 років. Під час репетицій тигри двічі нападали на Володимира Дмитровича. По два тижні він лежав у реанімації Мінська та Парижа. Генеральним директором Київського цирку став 2007-го.
— Він любив спиратися на клітку й дивився на тигрів і левів, — продовжує Тамара Ізмаїлівна. — Після репетиції міг годинами з ними про щось розмовляти. Любив розказувати анекдоти і говорити тости. Завжди казав: "Давайте вип'ємо за те, щоб у нас побільше було понеділків". Понеділок у цирку — єдиний офіційний вихідний. До нас дзвонять артисти з Америки, Англії, Мальти, Італії й Німеччини. Є такі, що не вірять у смерть Володимира Дмитровича.
Володимир Шевченко із дружиною, 67-річною Людмилою, у шлюбі прожили 42 роки, дітей не мали.
— Коли до нього приходили журналісти, я просила: "Тільки не питайте про дітей". Якось вони повз мене проскочили. Проходжу біля гримерки Володимира Дмитровича, а вони його питають: "Кому ви передасте свій номер? Дітям?". Він відповів: "Ні. В неволі ми не розмножуємося".
Коментарі
1