— Я півтора місяця не можу з квартири вийти. Сиджу в чотирьох стінах. Ні на ринок за ковбаскою, ні в аптеку не підеш, — розказує незряча рівнянка 63-річна Марія Гоч. Мешкає на вул. Бандери. — Я абсолютно нічого не бачу, а ходити з паличкою досі не вмію. Поводирі допомагали мені купувати продукти. Є недобросовісні продавці, які не соромляться обрахувати чи обважити. Тепер поводирів більше нема, і я майже безпорадна.
Від січня у Рівному не діє служба супроводу, яка допомагала інвалідам по зору орієнтуватися в місті. Раніше сліпі щодня замовляли безкоштовних супровідників. Тепер змушені сидіти вдома через зміни у законодавстві — змінилася форма оплати громадських робіт.
— Поводирями були п'ятеро безробітних, яких направив обласний центр зайнятості. Вони пройшли спеціальний тренінг. Службу відкрили у травні 2011-го, — розповідає Ігор Подранецький, 49 років, директор Рівненського виробничого підприємства Українського товариства сліпих. — Тепер вона не діє, а люди щодня обривають телефон. За крайньої потреби прошу знайомих провести незрячого на роботу чи в лікарню, бо інакше ніяк.
Досі громадські роботи фінансував обласний центр зайнятості коштом фонду соціального страхування. Тепер звідти зможуть оплачувати лише 50% вартості, оскільки набув чинності закон "Про зайнятість населення". Половину суми нададуть із міського бюджету.
— Але справа в тому, що Кабінет Міністрів досі не затвердив порядок організації громадських робіт, — пояснює Тетяна Новорок, заступник директора обласного Центру зайнятості. — Від цього залежить, коли служба супроводу незрячих запрацює знову. Чи скоро це буде — сказати не можемо.
У Рівному живуть близько 500 інвалідів по зору першої та другої груп. Половина їх цілком сліпі.
1 
1
Коментарі