— Я очень счастлива, хотя это еще не точка, но жирная запятая. Демонтировать мы готовы прям уже — такие негативные эмоции у нас вызывает это место, — 51-річна Ірина Нікіфорова, яка живе на столичній вул. Олеся Гончара, 8, шість років боролася проти зведення будівлі №№17–23 по сусідству. Ця територія належить до буферної зони заповідника "Софія Київська", що є культурною спадщиною ЮНЕСКО. У четвер Апеляційний адміністративний суд Києва виніс рішення, яке дасть змогу демонтувати споруду.
— Суд відмінив рішення Київради від 2004 та 2007 років про виділення земельної ділянки за цією адресою під забудову. Її представники на засідання не з'явилися, мабуть, не наважилися. Мерія була на нашому боці. Тепер треба приймати рішення про демонтаж. Є питання, чи не рухне воно, чи не пошкодяться будинки поряд, — пояснює адвокат Марина Соловйова. Представляє інтереси громади в суді.
На вул. Гончара, 17–23, зведено 10 поверхів, залитий бетоном підземний паркінг. Перші два поверхи — під офісні приміщення, є вхід у внутрішній двір. Паспорта об'єкта немає. Лише табличка з назвою забудовника — товариство "Інвестиційно-будівельна група". Будмайданчик займає половину проїжджої частини. Обабіч території стоять баштові крани.
— Роботи не ведуться десь чотири місяці, з початку Майдану і революції. Територія по Гончара, 17–23 — це місце під три будинки. Раніше тут був сквер. Тепер із дітьми ходять гуляти хіба що на Пейзажну алею, бо в нас ніде. Де-не-де у дворах є качелі. Собачники гуртуються трохи далі, на п'ятачку біля кіосків, — показує рукою 39-річна Катерина Кобченко, історик за освітою. Живе на вул. Стрілецькій, 7/6, сусідній до Гончара. — Не знаю, як це технічно можна демонтувати. А раптом усе трісне, коли почнуть знімати? Можливо, створити фонд, куди по гривні збирати від киян пожертви, щоб розібрати цю будівлю власними силами.
В цей час на будівництві сходами йдуть двоє чоловіків у камуфляжних куртках. За кілька хвилин спускаються з мішками на плечах і зникають у внутрішньому дворі.
— Якщо ми знімемо висотність, це вже буде перемога. А якщо вдасться зняти поверхи до рівня ближніх будинків, де їх чотири-п'ять, це не загрожуватиме їм. Мріяла прибрати цю будівлю повністю, відновити сквер, поставити пам'ятник королеві Анні Ярославні, дочці Ярослава Мудрого, — продовжує Ірина Нікіфорова.
— Я готов разобрать этот дом собственноручно, — каже 67-річний Захар Іашвілі з будинку на вул. Гончара, 14. — Все жители соберутся, каждый по кусочку, по кирпичику и вынесет. Этим застройщикам никто не разрешал строить. Они преступными методами захватили территорию.
Рішення Апеляційного суду забудовник оскаржуватиме в касаційній інстанції, каже його представник Олег Верховський:
— Це — будинок житлового призначення. У ньому вже придбали квартири кілька юридичних осіб.
Відганяли людей вогнегасниками
Перші акції проти забудови на вул. Гончара, 17–23, відбулися 2008 року.
16 липня 2009-го громадські активісти й тамтешні жителі знесли паркан довкола майданчика. Представники будкомпанії відганяли їх вогнегасниками.
У листопаді 2010-го забудовник подав до суду на місцевих. Бо одна з активісток нібито сіла в автокран на будмайданчику і зруйнувала огорожу. Вимагали понад 500 тис. грн.
11 грудня 2010-го на вул. Стрілецькій через деформацію ґрунтів і підвищення рівня підземних вод стався обвал посеред дороги. У яму впав чоловік, загинув. Це місце було за 70 м від котловану на Гончара, 17–23.
26 лютого 2011-го мешканці поскаржилися, що на сходових майданчиках навколишніх будинків з'явилися тріщини.
13 
1
Коментарі