25 грудня 800 року, 1200 років тому, папа Лев III коронував короля франків Карла Великого імператором. Він став другим, після візантійського імператора, хто прийняв цей титул.
По смерті батька в 768-у і брата в 771-у 27-річний Карл став правителем держави франків - германського союзу племен, що населяли правобережжя Рейну, зі столицею у Аахені.
Від природи войовничий і амбіційний, Карл більшу частину життя присвятив війнам, щоб підкорити сусідні землі та ще за життя був названий Великим. Із 46 років правління 44 роки провів у походах, особисто очоливши 27 із 53 із них. Карл також надавав великого значення добрим відносинам зі Святим престолом.
У 799-му знатні римляни влаштували проти папи Лева III змову, схопили під час процесії і, погрожуючи осліпленням, зажадали зречення. Від смерті врятував франкський герцог. З його допомогою папа вибрався з Риму, і поїхав до Саксонії, де його з пошаною прийняв Карл. Він вислухав папу і під охороною довіз у Рим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Битва народів" стала першою поразкою Атілли
У листопаді 800-го Карл сам прибув в Рим, щоб розслідувати висунуті проти папи звинувачення у перелюбстві та клятвопорушенні. Заслухав обидві сторони, після чого 23 грудня Лев ІІІ публічно присягнув на Євангелії у чистоті помислів. Цього виявилось достатньо, щоб з папи зняли підозри.
Через 2 дні, 25 грудня 800-го, Карл і Лев III разом прийшли на Різдвяну месу в базиліку святого Петра. Коли Карл став на колінах біля вівтаря, папа увінчав його імператорською короною, після чого під оплески здійснив ритуал омивання ніг імператора.
Імператорський титул Карла мав символізувати неперервність лінії імператорів від римського Октавіана Августа до візантійського Костянтина VI Сліпого, поваленого в 797-му. Карл ставив під сумнів легітимність правління в Константинополі матері-узурпаторки Ірини Афінської, яка як жінка не могла очолити армію і відповідно бути імператрицею. Для Святого престолу імператор був вигідний, бо папа мав менший авторитет, ніж підтримуваний могутньою Візантією Константинопольський патріарх, і захист, наданий Леву ІІІ франками, підвищив його статус.
Коронація Карла образила Константинополь, який вважав себе захисником Риму. Візантія не визнала імператорство Карла і почала війну проти франків, через що втратила Венецію і Далмацію. Титул Карла визнав 812-го візантійський імператор Михайло I Рангабе, який марно сподівався підтримки франків у війні проти Болгарії.
У 843-му внуки Карла розділили Імперію франків на 3 частини, що стали праобразами нинішніх Франції, Італії та Німеччини.
2 
1
Коментарі