У старому радянському детективі "Петрівка, 38" невеличкий дуже пам'ятний епізод. За сюжетом, на квартирі в подруги кримінального злочинця, якого підозрюють у вбивстві, міліція затримує її коханця - людину в цій історії випадкову. Доводячи свою непричетність до злочинів, чоловічок витягає, як йому здається, козирну карту, вигукуючи: "Я патріот!" На що отримує здивовану відповідь міліцейського майора: "До чого тут патріотизм?"
Таке пригадалося після заяви президента Віктора Януковича. Не зовсім ясно, що мав на увазі гарант Конституції, коли наказував міністру соціальної політики Наталії Королевській залучати правоохоронців там, де громадяни з якихось причин не можуть отримати належну їм соціальну допомогу.
Тобто спецзагін міліції з автоматами вривається в державну установу, з вини якої нужденні не отримали "соціалку", конфісковує заховані мішки з виділеними державою грішми та роздає надворі малозабезпеченим? І до чого тут патріотизм, якщо люди в регіонах перебувають за межею бідності?
Виявляється, те, що раніше було вагомим аргументом непричетності до злочинної діяльності, в нинішній Україні стало ледь не обтяжуючою обставиною. Принаймні, так випливає зі слів Януковича про "патрійотів".
Пропускати повз увагу це зауваження не варто з декількох причин. Найперша з них – зневажливе вживання слова "патріот". Причому саме в контексті узагальнюючого для Януковича поняття "західні регіони". Проте у вустах авторитарного російського президента Володимира Путіна, на якого, як нам постійно кажуть політологи, намагається рівнятися, слова "патріот" і "патріотизм" порожнім звуком не є. Володимир Володимирович робить ставку саме на патріотичні настрої росіян та аналогічно налаштованих до держави Росія наших співвітчизників: від Дмитра Табачника та Віктора Медведчука до Миколи Азарова та Вадима Колісниченка. Але, як я розумію, саме ці патріоти ближчі панові Януковичу, аніж "патрійоти" з Заходу України.
З цього витікає наступне застереження: президент уже традиційно протиставляє українські Схід та Захід. "Правильними" регіонами, де все гаразд, у тому числі з вчасним та регулярним отриманням соціальних виплат, слід вважати лише Донбас. У ролі "старшої сестри" виступає Донецька область, а роллю "меншенької" задовольняється Луганська. Саме із цих двох регіонів, де нема "великих патрійотів", читай – "казлов, которые мешают нам жить" Віктор Федорович рекомендує брати приклад.
Третє застереження доволі очевидне та вкотре підтверджене. Янукович навіть не постарався стати президентом всієї України. Він далі лишається незмінним лідером політичної сили, котра називається Партією регіонів. Якщо буквально розуміти зміст слова "регіон" - партією певних територій, які мають ознаки цілісності та взаємного зв'язку.
Отже, будь-які прояви патріотизму в Україні для Віктора Януковича – така величезна проблема, що він згадує її в кримінальному контексті та натякає, що саме патріоти не вирішують нагальних соціальних проблем громадян. Цікаво, на вихованні яких почуттів президент збирається будувати єдину країну і що нас, українців, на його думку, має об'єднувати.
Я цілком згоден, що в нашій країні має місце демонстративний патріотизм. Я переконаний: патріот України – це не вусатий люмпен у вишиванці та шароварах, котрий махає на мітингах національним прапором та з будь-якого приводу цитує Шевченка, бо йому більше нема до чого себе пристосувати (а саме таким здебільшого є вуличний боєць "Свободи"). Я прихильник теорії буржуазного, освіченого націоналізму, коли свої права бути патріотом без лапок відстоює передусім міський середній клас. Проте не лише я, а й Віктор Федорович згоден: таких людей зараз більше на Заході України, а також у Центрі, на Півночі та в Києві. Для Януковича, в якого, мабуть, була "двійка" з географії, все, що за межами його рідного регіону – Захід. А він його вперто не любить, бо має всі підстави не вважати Януковича українським патріотом. А раз не любить президента, значить, до нього треба прислати силовиків.
Однак саме ті регіони, котрі Віктор Федорович вважає зразковими, давно вже називають в самій Україні не інакше, як депресивними. Рабський труд, експлуатація дитячої праці, тотальне зубожіння мешканців, високий рівень злочинності, тотальна переляканість населення, відсутність навіть зародків інфраструктури – словом, багатомільйонні нетрі на карті нашої країни.
У такому стані речей не винні мешканці "зразкових" регіонів. Але так само немає тут провини тих, кого Янукович зневажливо іменує "патрійотами". Бо патріотизм – це не собача відданість господареві, котрий до всього ще й погано годує, а елементарне почуття власної гідності, помножене на повагу до інших та любов до батьківщини.
Правда, в подібній системі координат нема ані прокуратури, яка наводить порядки, ані Віктора Федоровича, котрий наказує це робити. Ось це президента й непокоїть.
2 
1
Комментарии
36