У Білорусі, одній з держав Митного союзу, нещодавно набув чинності досить оригінальний закон. Відтепер особа, котру затримали й закрили в слідчий ізолятор, мусить сама оплатити час свого перебування за гратами. Показово, що платити як білоруські громадяни, так і іноземці. Тепер вийти на свободу з чистою совістю в Білорусі можна лише в тому разі, якщо протягом місяця після звільнення заплатив за "послуги", надані пенітенціарною системою. Сума в еквіваленті дорівнює приблизно $ 40 US.
Є ряд питань, котрі лишаються незрозумілими. По-перше, ці гроші треба заплатити за весь час перебування в СІЗО, чи стільки коштує день утримання в загратованому "готелі". По-друге, не ясно, чи повинен платити той, кого затримали помилково, лише за підозрою в скоєнні злочину. Ну, і по-третє, за що ми заплатимо, опинившись у білоруській тюрмі. Постільна білизна, харчування, душ, туалет, телевізор, бездротовий Інтернет, медичне обслуговування – що входить у вартість сорока баксів?
Окреме питання – куди підуть ці гроші. Мабуть, усе ж таки в бюджет. Отже, з Митним союзом, як ми вкотре бачимо, все печально. І якщо все ж таки оплата перебування в білоруській тюрмі стосується кожного, і платити повинні всі, надходження в білоруську скарбницю повинні потекти бурхливою рікою. Адже в такому разі кожен, і не лише білорус, має шанс та можливість переночувати в СІЗО бодай раз, на ранок отримати щось на зразок квитанції та оплатити її.
Практика не нова. Вона з радянських часів, просто отримала свою нову якість у окремо взятій країні. Хто пам'ятає, у СРСР існувала мережа медичних витверезників, котрі, між іншим, тривалий час входили до системи МВС. Затриманого на вулиці п'яного везли в такий заклад, роздягали до трусів, обдавали холодним душем і лишали на койці до ранку. Ніби – до повного отверезіння. Ранком же людині виписували, серед іншого, квитанцію: оплата послуг "медведика", як називали заклад у народі, коштувала, здається, 30 радянських рублів. Причому незалежно від того, привезли людину в непритомному від горілки стані чи затримали на вулиці інтелігента, який просто випив кілька чарок на дні народження товариша. Останніх, до речі, траплялося значно більше. Але гірше від здирання штрафу за перебування в витверезнику вважалося повідомлення про це на роботу.
Як бачимо, тепер подібне повертається в новому форматі. Адже за грати можна потрапити просто так, через те, що не сподобався правоохоронцю. Це автоматично зобов'язує затриманого трусити гаманцем. І з огляду на те, що українська правоохоронна система давно перетворилася на репресивну, зовсім не охороняючи спокій громадян, а українська скарбниця вже не знає, з яких джерел себе наповнювати, Білорусь дає Україні всі карти в руки. Побув у тюремній камері – плати. Винен, не винен: різниці немає.
Насправді в Україні подібну практику лишилося хіба формально узаконити, провівши відповідний проект через парламент і давши на підпис президенту Януковичу. Адже в такому разі найперше, що можна зробити – вирішити обридле Україні та Європі "питання Тимошенко". Сьогодні провладні політики наголошують – Юля вийде, якщо заплатить гроші, а опозиція називає це аналогом вимагання викупу за заручника. В разі ухвалення "білоруського варіанту" Тимошенко зобов'язана буде оплатити своє перебування в тюрмі згідно з буквою закону.
Це також стосується інших, не таких "зіркових" в'язнів. Не секрет, що міліція часто затримує громадян, аби на ранок їхні рідні банально викуповували їх з-за грат. Про поширеність цього "бізнесу" в наших правоохоронних органах писали й говорили не раз. У разі прийняття закону, подібному до білоруського, українців гребтимуть на вулицях масово, саджатимуть у камери – аби потім випустити. Виписавши на законних підставах квитанцію про оплату послуг пенітенціарної системи. Причому жарти жартами, але особисто в мене нема впевненості, що ця білоруська практика не буде взята українською владою на реальне озброєння.
2 
1
Комментарии
4