Від початку року відбулося відразу кілька протестних акцій, котрі були не завжди радикальними. Дієвість від них мала розривний ефект. Бігборди з портретом Януковича закидали фарбою. "Афганці" по команді: "Кругом!" повернулися спинами до глави держави. Письменниця з художницею відмовилися від президентської премії. І це дістало владу навіть сильніше, ніж хакерські атаки на урядові сайти після закриття "ex.ua".
Час показав: такий, на перший погляд, максималістський метод протесту може стати тим самим третім шляхом впливу на владу, який наше суспільство так довго шукає.
На майдани та голосні мітинги в нас не реагують дуже давно. Адже запросто можна зібрати за гроші гурт так званих "прихильників влади". Якщо прогресивна інтелігенція підписує лист з вимогами припинити репресії та антиукраїнську політику – завжди знайдеться інша прогресивна інтелігенція, котра підпише лист подяки президенту за його дієві та актуальні реформи, за відстоювання національний інтересів. Варто Європі та Америці зробити українській владі публічні зауваження, як українська влада відразу заявить про неприпустимість стороннього втручання у внутрішні справи демократичної країни. А мудру пораду досвідчених західних політиків Янукович, говорячи з Коротичем, запросто називає "спробою тиску" та "вказівкою".
Звісно, є ще соціальні мережі. Де вже тусується, за різними даними, більше двох мільйонів мислячих та адекватних противників режиму. Проте ці мільйони при потребі на вулиці не вийдуть. Дуже просто долучитися до критики влади, написавши сміливий пост у кілька речень та натиснути "Подобається" під черговою фотожабою на Януковича, Азарова або Табачника. Навряд чи влада, проти якої все це спрямовано, навіть знає про існування карикатур на себе.
Але коли Януковичу публічно й мовчки виявили неповагу ветерани афганської війни, для нього це справді було шоком. Причому настільки явним, що переважна більшість телеканалів у випусках новин навіть вирішили не лаяти неввічливих "афганців", а просто замовчати факт демонстративного порушення правил хорошого тону. "Афганцям" цим невеличким громадянським вчинком удалося зробити те, що в підручнику з тактики називається: "Розкрити оборону ворога". Бо вже наступного дня голова уряду Микола Азаров грізно запитав під час прес-конференції: "Вы кому демарши устраиваете?", що інтонаційно прозвучало як відоме вуличне: "Ты на кого батон крошишь?" А за кілька днів непрямо підтвердив: у моїй країні на найвищому рівні давно легалізовано правовий беспредєл. І бюджет України розділений між гаманцями чи, скажемо так, банківськими рахунками її керівників.
Інакше не можна трактувати погрозу Миколи Яновича, яка прозвучала 24 лютого буквально ось так: "Я хотів би попередити так званих афганців, що на перший раз ми обмежимося усним попередженням. А другого разу не буде!" Хто ще не зрозумів: Азаров обіцяє пільговим категоріям населення, що в якості покарання за такі ось вияви неповаги в них пільги заберуть.
Тобто, не закони України ці пільги передбачають, а саме Микола Янович Азаров вирішує, кому дати, а кому почекати. Погодьтеся, дотепер, не зважаючи навіть на спроби "чорнобильців" брати штурмом Верховну Раду, прем'єр не дозволив собі аж так втратити контроль над власним язиком. Значить, налякавши всіх, кого це стосується, карою у вигляді позбавлення пільг, Азаров мимоволі озвучив реальне ставлення влади до народу. Як, до речі, і до бюджету, котрий наповнюють платники податків, вони ж виборці...
Щодо відмови дитячої письменниці Лесі Вороніної від президентської книжкової премії, так тут усе взагалі просто. Людина, яка ніколи не відзначалася схильністю до радикальних протестів, цього разу просто виявила владі свою персональну недовіру та неповагу. Результат не забарився: Ганна Герман тут же починає публічно соромити "отказніцу", наголошуючи – аби відмовитися від премії, треба її спочатку отримати. Лиш тоді ця відмова стане легітимною. Але Ганна Миколаївна забула, як минулого року від Шевченківської премії відмовився Василь Шкляр. І він теж нічого не отримав, його навіть не згадали в списках. Хоча, за логікою пані Герман, письменник теж мусив спочатку взяти премію, а тоді гордо повернути. Причина в тому, що торішня відмова жодним чином не зачіпала напряму самого Януковича.
Такі індивідульні протести – продовження теми, яку почали футболки з подяками жителям Донбасу, освистування Януковича під час відкриття "Олімпійського", заляпані бігборди з його ликом тощо. Зверніть увагу: саме на ці невинні порівняно з штурмом будівлі парламенту акції влада реагує надто агресивно й жорстко. А значить, саме такі ляпаси мають більше перспектив, ніж лайки в соціальних мережах та мітинги з криками "ганьба!"
2 
1
Комментарии
17