З причин, які сам собі не можу пояснити, я не користувався файлообмінниками і навіть не знаю, що означає "качати з Інтернету". Тому для мене особисто закриття ЕX. ua трагедією і навіть маленькою проблемою не стало. Але вже за кілька днів я пошкодував, що не можу долучитися до чергового етапу української буржуазної революції. Цього разу її почали мешканці українського віртуального простору.
Підозрюю: від "Ех.ua" громадяни мали набагато більше користі, ніж від атакованих хакерами офіційних сайтів Президента України, МВС чи СБУ. Серед моїх колег-журналістів та просто знайомих користувачів інтернету практично немає таких, хто заради отримання корисної інформації або просто для власного задоволення заходить, наприклад, на офіційну сторінку Віктора Януковича. Принаймні, смішного там дуже мало, смішне про Януковича містять інші мережеві ресурси.
Отже, атаковані сайти не користуються аж такою популярністю. Важливо інше: хакери, як свого часу підприємці та соціально незахищені категорії громадян, дають владі зрозуміти: не можна лізти на їхню територію. Якщо влада не здатна забезпечити покращення життя вже сьогодні нікому, крім себе та своїх родичів, вона не повинна заважати іншим. Та намагатися впливати на хід речей, у яких вона зовсім нічого не розуміє.
З "піратством" цілком можна боротися в інший цивілізований спосіб. Наприклад, запропонувати розумну альтернативу незаконному використанню контенту та в перспективі стимулювання тих, хто поважає чужу інтелектуальну власність та авторські права. Бонусними програмами, наприклад... Але щоб розбиратися в інтелектуальній власності та хоча б відрізнити її від вертольота чи незаконно приватизованих земельних гектарів і лісових угідь, треба мати відповідний інтелектуальний багаж. З цим же в чинної влади, як відомо, проблеми...
Тим не менше, мені корисно було дізнатися, що в Україні існує цікава структура - Національна команда реагування на надзвичайні комп'ютерні події CERT-UA. Тобто, влада все ж таки залучила до співпраці групу інтелектуалів – "ботаніків", класичних американських "яйцеголових", котрі вийшли на слід хакерів. Зокрема, виявили місце, де засів ворожий снайпер, здатний результативно атакувати владні сайти. Нічого не розуміючи в комп'ютерній техніці, Віктор Янукович натомість добре розуміє: якщо "ліг" сайт президента, завтра може "лягти" і сам президент. Не занурюючись у тонкощі комп'ютерної безпеки, голова держави вкотре чітко усвідомив – його в країні не люблять. І зробив єдиний висновок, на який він здатен: знайти та вздрючити.
А підлеглі пообіцяли виконати наказ. Якщо влада запевняє, що всі, хто атакував сайт президента, будуть покарані, то запевняє вона в цьому не народ, а особисто Віктора Федоровича. Національна команда CERT-UA завзято почала полювання на хакерів. Але ця завзятість вкотре піднімає ряд невирішених в моїй країні питань, зокрема – правових.
А саме: цінність людського життя для влади навіть не на другому, а десь на 22 місці після боротьби з файлообмінниками та спритними хакерами. Хоча хакерів ніхто б не чіпав, якби вони не почали виводити з ладу роботу беззмістовних сайтів на кшталт президентського чи міліцейського. Але в той же час на волю виходить Роман Ландік та ще й оскаржує свій умовний вирок. Влада так і не пообіцяла суворо покарати водія-наркомана, котрий подавив людей у Луганську місяць тому. На волі ходять, п'ють, їдять, займаються безкоштовним сексом із повіями та "кришують" на підлеглих територіях наркоторгівлю злочинці в погонах. Котрі, повірте мені, становлять для суспільства більшу небезпеку, ніж худий очкарик із виразкою шлунку, який цілодобово сидить за своїм комп'ютером. Я втомився нагадувати про дітей, кумів, сватів та інших родичів депутатів ВР, прокурорів, мерів, начальників міліції та податківців, здатних збити дитину машиною просто так, мимохідь. Або забити до смерті дядька, застуканого з вудкою біля "їхнього" ставка. Чи скалічити жінку, яка просто опинилася на їхньому шляху.
Словом, якщо влада обіцяє нам та світові торжество законів і правосуддя, то ми напевне знаємо: правосуддя швидше настане для тих, хто персонально образив Януковича Віктора Федоровича або когось із керівництва Партії регіонів. Або – для тих, хто не зміг відкупитися від міліції, прокуратури чи суду. Решта злочинців продовжує безкарно вбивати та калічити людей довкола себе. Ця інформація, потрапивши в інтернет, в пресу та на телебачення, для влади в Україні надзвичайною подією чомусь не стає.
Підприємницький Майдан, протести "чорнобильців" та "афганців", "АнтиТабачна кампанія", перехід малого та середнього бізнесу в тінь, хакерські атаки – ось фронти партизанської війни, яку владі, між іншим, давно обіцяли. І, на відміну від влади, бійці невидного фронту свої обіцянки виконують.
Тому лишається в сотий раз нагадати: перш, ніж обіцяти покарання хакерам, треба покарати всіх убивць та насильників, котрі підпадають нині під категорію недоторканих.
2 
1
Комментарии
18