Радянські часи остаточно сформували в мас уявлення про інтелігента. Він носить пенсне та борідку, культурний, освічений, але постійно зашуганий та готовий приймати ідеали пролетарської революції. Інтелігентів ще називали "прошарком" або ж "прокладкою" між робітниками та селянами, приписували м'якотілість.
Вважалося, що із таких ось бородатих очкариків із університетськими дипломами правильна влада може виліпити все, що завгодно.
Радянська влада бачила інтелігента таким собі Големом – створінням, зробленим із неживої матерії, а в даному випадку виліпленим із глини. Життя в цю істоту вдихали ті, хто володів таємними знаннями, себто діюча влада. Саме таким глиняним Големом все яскравіше постає перед Україною її міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник.
Росіяни називають його зразком українського інтелігента, а освітянські чиновники з сусідньої країни визнають прогресивними всі його починання на своїй посаді.
З ними солідарні донецькі студенти: після випадку з ляпасом, котрий міністр отримав букетом від студентки Дарини Степаненко, вони назвали Табачника "високоерудованою та інтелігентною людиною" Загалом є дуже багато прикладів, коли між поняттями "Табачник" та "інтелігент" ставлять знак рівняння.
Причина - вищезгаданий візуальний ефект. Чоловік, який виглядає на фото й по телевізору так, як Дмитро Володимирович, в уяві пересічних громадян не може бути кимось іншим, крім "культурного". До того ж у нього є диплом про вищу освіту, в якому значиться, що Табачник за фахом – історик.
Щоправда, колись у нього було кілька військових звань. Спочатку – старший лейтенант, але потім – одразу полковник. Хоча мати запис у військовому квитку ще не означає справді бути військовим. Носити на піджаку ордени зовсім не означає їх заробити. От Максим Перепелиця, герой однойменної радянської комедії, свій значок парашутиста виміняв на свисток, аби додати собі ваги в очах коханої Марусі. Це до того, що не кожен диплом, у нашому випадку – історика, теж відповідає дійсності.
Про це варто говорити саме тепер, коли міністр освіти та науки, людина з дипломом історика Дмитро Табачник у найближчому майбутньому має намір скасувати вивчення історії України. Як повідомляють ЗМІ, відповідний наказ за №93 від 01.02.2012 року він уже підписав.
Тобто, якщо навіть у радянському союзі історія України викладалася окремим предметом, і була навіть така зелена тоненька книжечка з фрагментом Переяславської Ради на обкладинці, тепер Табачник хоче змішати українську історію з так званою "історією вообщє".
Пояснень цьому може бути і навіть є дуже багато. Всі будуть вірними. Згадається і фальсифікація Табачником результатів голосування в телевізійному проекті "Великі українці", коли він організував укидання голосів за абсолютно нейтральну постать Ярослава Мудрого, буквально силою відібравши лідерство в Степана Бандери. Пригадається також вилучення зі шкільних програм творів української літератури, які за своїм змістом є антирадянськими, наприклад – "Жовтий князь" Василя Барки.
Чим би не займався міністр із дипломом історика на своїй посаді, все зводиться до заперечення ним історії. Той, кого називають інтелігентом та інтелектуалом, намагається впливати на хід історії методом насильства й брутального тиску. Цього не може собі дозволити жодна справді інтелігентна та освічена людина.
Можна погодитись, що інтелігенти справді аж надто м'якотілі. Пора б їм теж пограти м`язами. Ось лиш перевага морально та фізично сильних людей у тому, що вони хочуть відстояти свої погляди чи просто перемогти в чесному бою. Проте для Табачника, якого навіть однопартійці публічно називали шулером, боротися з історією України чесно, не з міністерського крісла, якось не випадає.
Я не надто заперечуватиму, якщо Табачник відкриє в Україні власний навчальний заклад. Причому учні там проходитимуть шлях від початкової до вищої школи. В одних стінах. У одному, так би мовити, модулі. Ось там, де батьки обиратимуть дітям освіту та платитимуть за неї в кишеню Табачника, можна обійтися без таких дисциплін, як українська мова, українська література чи українська історія. Цілком імовірно, що Табачник, як педагог, здатен навчити якусь кількість людей поза контекстом держави під назвою Україна. Тільки ж для цього він мусить стати приватною особою та залишити свою вигідну посаду.
1 
1
Комментарии
51