Про Дмитра Табачника в Україні ніхто добре не говорить і не пише. Але навіть численні противники цієї людини жодного разу не звинуватили його у зловживанні алкогольними напоями. Є підозра, що Дмитро Володимирович або взагалі не п'є, або випиває дуже мало. Здебільшого – пригублює. Звідси цілком логічне запитання: звідки в людини, котра ніколи не була помічена в пристрасті до "зеленого змія", така глибока обізнаність в питаннях похмілля?
Йдеться про заяву міністра, що 10 січня на пікет під Верховну Раду його молодих учасників погнало не прагнення протистояти черговій міністерській редакції Закону про вищу освіту та бажання відстоювати інтереси студентства, а тяжке похмілля. Перша реакція: як Табачник розрізняє ступені тяжкості бодуна? Він, здається, не лікар-нарколог, а чиновник з дипломом історика та погонами полковника. Якщо розвивати думку далі, то хай Табачник пояснить, чому студенти в такому "тяжкому стані" пішли штурмувати Верховну Раду. Чому не паркан Міносвіти, де знаходиться робоче місце профільного міністра?
Якби товариш Табачник справді був компетентний у наших національних алкогольних традиціях, то напевне знав би: абстиненція зовсім не залежить від днів календаря. І в тяжкому похміллі людина не лише теоретично, а й практично може знаходитися в будь-який день. Між іншим, це б розв'язало головному освітянину руки. Адже наслідками похмілля можна назвати не лише пікет 10 січня, а й взагалі будь-який виступ проти його ініціатив та навіть проти його одіозної персони.
Зокрема, Дмитро Табачник ще може отямитися і назвати проявом похмільного синдрому ляпас букетом квітів, котрий дала міністрові студентка Дарина Степаненко. Під цю свою теорію міністрові не менш зручно підігнати акцію протесту, під час якої студенти водили козла, названого Табачником. З рештою, всю "АнтиТабачну кампанію" він цілком здатен пояснити тим, що студенти традиційно дозволяють собі "нехорошие излишества".
До цього часу учасників протестних акцій Табачник називав лінивими студентами, котрі погано вчаться. За цією аналогією, всі, хто вимагає видалити Дмитра Володимировича з уряду, мусили погано вчитися в школі та з гріхом пополам закінчити виш.
Натомість сам Табачник, поза сумнівом, усе робить на тверезу голову. Саме тверезий розрахунок дозволив йому виключити зі шкільної програми низку творів української літератури, котрі своїм змістом напевне дратували його особисто. Будучи при цілковито тверезому розумі, чинний міністр освіти відкриває школу між двома кладовищами. Цей пейзаж учні бачитимуть із будь-якого шкільного вікна. Та й свої перспективи Табачник оцінив досить тверезо: для чого йому міністерське крісло, коли в нього давно є місце на кладовищі.
Після демаршу студентки Степаненко в одному з українських вишів записали на відео спеціальне звернення якихось студентських активістів, котрі гнівно засуджували її вчинок. Мабуть, участь у цьому брали виключно тверезі студенти. Котрі, до всього, пройшли відповідний допінг-контроль, дихаючи в даішну трубочку.
Напрошується єдиний висновок - всякий студент, котрий готовий сказати "Табачник - геть!", або ледар, або алкоголік. Відповідно, всякий, хто Табачника підтримує, робить це з власної ініціативи, є відмінником і зразком мораліста. А сам Табачник для таких – моральний авторитет.
Якось забувається, що Дмитро Володимирович усе ж таки дуже часто говорить про речі, в яких зовсім не розуміється: від тонкощів похмілля до української гуманітарної сфери й актуальної історичної науки. А ще цій людині не вперше демонструвати відверте хамство по відношенню до оточуючих: якось він уже називав українців "лакеями". Якщо Табачник готовий відповісти за свої слова, то у лакействі він розбирається...
2 
1
Комментарии
15