Судноплавне

Мені це вже ні до чого, але сумую за часами, коли Дніпром ходили пароплави. Бігали трамвайчиками між берегами Дарниці та Оболоні, літали кометами на підводних крилах від Запоріжжя аж до Одеси, возили катерами дачників на Потьомкінські острови в Херсоні й площаками перли щебінь із Комсомольська на Київ. Ну, щоб як колись, коли ми були молоді.

Бо зараз Дніпро начебто вимер. Самі яхти й моторні човни. Навіть білі пасажирські трипалубні красені, які колись катали канадців-пенсіонерів до Одеси, кудись зникли, або стоять готелями на воді біля набережних.

Коли побачив біля Трипілля сухогруз ріка-море, просльозився. Мені навіть було байдуже, що саме те судно на Київ привезло. Просто згадалися часи, коли пароплави пожвавлювали собою дніпровський пейзаж чи не щогодини, й рибалки на березі навіть знали, до якої позначки накочуватиметься здійнята ними хвиля "прибою".

А так гарно все колись починалося. "Укррічфлот" став чи не єдиною компанією, що провела акціонування між своїми працівниками, і навіть директора їм за те не посадили. А за що саджати, якщо керівництво принципово відмовилося від контрольного пакету акцій, отримало як усі – на загальних підставах? І навіть дивіденди міноритаріям певний час виплачували. І потім залишилось єдиним не розкраденим українським пароплавством, коли морські пароплавства Одеси, Маріуполя та Ізмаїла розтягали по суденцю й заганяли під чужі прапори. А наше, натомість, брало кредит у міжнародному банку і будувало на українських та румунських верфях дві серії нових пароплавів.

Компанія, що вперто будувала "народний капіталізм" у країні, що вирішила будувати капіталізм олігархічний. Усе закінчилося якось зненацька. Спочатку "молоде покоління управлінців" посунуло з ради директорів багаторічного керманича (ой, не завадив би той контрольний пакет все ж). А потім її чи не в той же момент з'їли рейдери. Ковтнули одразу цілим пароплавством. Звичайний корпоративний конфлікт по-українськи з усіма його звичаями: маски-шоу, викраденням списку акціонерів, ангажованими судами. А державі – байдуже.

Спочатку "молоде покоління управлінців" посунуло з ради директорів багаторічного керманича. А потім компанію чи не в той же момент з'їли рейдери. Ковтнули одразу цілим пароплавством

Ну, ось і все. Далі – тільки яхтинг. Справедливості заради треба зазначити, що в верхів'ях Дніпра судноплавство закінчилося ще до цього. Пам'ятаю суперечки між пасажирським та вантажним флотом часів ГУРФ (Головне управління річкового флоту – "Країна") на вічно живу тему "Хто кого годує".

– Та ми! Та канадські туристи ж… За валюту!

–?А ти знаєш, скільки я піску з Біленької привіз у другому кварталі?

Виявилося, що годували і одних, і інших. Судна ріка-море, що возили український метал і міндобрива по всьому Середземному морю, й річкові дніпровські судна, які ходили на Дунай. Коли почали рахувати гроші вже насправді, з'ясувалося, що внутрішні перевезення, частіше за все, стимулювалися штучно: ну програє за економікою пасажирський метеор звичайному автобусові. У вантажного флоту значну частку складали так звані зустрічні перевезення, для плану, для премії.

Там, де економічний сенс таки був – судно­плавство і не припинялося, навпаки – шикувалася черга КамАЗів із зерном чи брухтом до кожного пароплава. Великі зернотрейдери навіть побудували свій власний флот буксирів-штовхачів і ліхтерів, а іноді навіть розпочали судноплавство навіть там, де його не було і в радянські часи, поглибивши, скажімо, фарватер Бугу. Але це все – в нижньому Дніпрі та околицях. Ну, максимум до Дніпродзержинська. Хоча – ні. І в Києві теж місцями збереглося. Графік приходу самоходки з піском до Кончі-Заспи напам'ять знають усі тамтешні забудовники. Але – тільки однієї самоходки.

Решту ж пароплавів загнали на Дунай у Вилкове або до Херсона. Мої знайомі київські капітани перекваліфікувалися на шкіперів коштовних моторних яхт.

І ось, торік, зненацька, прем'єр Микола Янович оголосив про наміри відродити дніпровське судноплавство. "Ну нарешті, – подумалось. – Ну, тепер заживемо!" Але, мабуть, чемпіонат Європи з футболу завадив. Пароплавів у київських краєвидах не побільшало.

А в жовтні цього року вже і президент звернув увагу й дав вказівку уряду відновити судноплавство по Дніпру. Щоб, значить, не забували своїх обіцянок. Насторожує тільки одне. Після минулорічних ініціатив уряду чомусь розвалили 9-поверхівку "Укррічфлоту" на Подолі. Реконструкція? Злі базарні баби одразу вирішили, що буде новий готель, а не судноплавний офіс. Переконати їх у протилежному мені не вдалося, скоріше навпаки. Важко навіть уявити, що можуть знести – на виконання вже президентської вказівки "увімкнути Дніпро"

×