Мамі не кажи

– Робили-крутили ту реформу поліції, а в результаті – в системі все ті ж гнилі кадри лишилися, – каже Ірина.

Її сусідці Марії Володимирівні подзвонив невідомий. Заявив, що її сина-студента Віталія арештували за зберігання наркотиків. Якщо хоче, щоб його відпустили – має переказати на банківську картку 17 тисяч гривень.

– Жінка до мене у двері стукає і плаче, – продовжує Ірина. – Заспокоїла. Кажу, то шахраї намагаються розвести на гроші. Подзвоніть синові, з ним усе в порядку. Сусідка набрала, а Віталік у слухавку кричить: мамо, правда забрали! Попросив, щоб гроші на його картку скинула. Мовляв, поліцейські не хочуть світитися, він сам зніме й заплатить. Марія Володимирівна дістала запаси і поклала. За пару годин Віталій був уже дома. Розповів, як у парку його затримали двоє, показали посвідчення. Перевіряли кишені й підкинули пакетик із травою. Благав матір забути про цю історію. Бо інакше поліцейські обіцяли взятися за нього конкретно.

Минулого тижня Ірина повернулася з відпочинку в Туреччині.

– Уяви, яке чудо сталося – одним літаком туди з Віталієм летіли, – телефонує. – Зустріла його в Борисполі з якоюсь дівчиною. Весь квітне і пахне. А як побачив мене – побілів. Я все зрозуміла. Зразу дійшло, звідки у безробітного хлопця гроші на закордон. Кажу, ну і тварюка ти! Рідну людину до істерики довів, та ще й поліцію приплів.

– А він що? – питаю.

– Лише видавив слізно: "Мамі не кажи".

×