Ґжеґож, мій польський друг, щодня слухає новини з України. Він 10 років переконує мене виїхати до Польщі, та я не піддаюся. Тож відслідковує найдошкульніші новини й увесь час із мене глузує: "Як там українська криза? А як свинячий грип? А вибори як? А що нового перекрутив Віктор Янукович?"
Учора по Radio Polonia сказали, що в Києві ніхто не прибирає снігу. Потім Polsat показав, що у столичних медпунктах великі черги - нещасні ламають собі ноги, руки та хребти. Не місто, а суцільна ковзанка. Ґжеґож дзвонить і питає, чи не надіслати мені ковзани? І цілком серйозно цікавиться, чи ходять у Києві за таких умов на роботу.
Кажу, що погодою нас не злякати. І спеціально для нього шукаю серед снігу та слизоти позитиву.
По-перше, у нас з"явилися винахідники. На станції метро "Петрівка" чоловік продає щось подібне до терток для моркви, але на резинках. Ці штуки треба чіпляти до взуття. Товар розходиться по 10 грн пара. Гроші малі, а користь велика.
Дорогу поперед себе гречкою посипайте
По-друге, ми робимо висновки з минулих проколів. У метро якась бабця радила натирати підошви взуття сирою картоплиною. Тоді, мовляв, не будуть такі ковзкі. Хлопець поряд не витримав: "А ще краще дорогу поперед себе гречкою посипайте!"
По-третє, проблема нас об"єднала. Столичні водії більше не лають пішоходів, навіть коли ті падають під машини. Усі тепер дружать проти влади. От і вчора якийсь дідусь - поки я приземлялася - мовив: "Не переживайте, Черновецькому зараз якраз гикається!"
"Та й, зрештою, скільки нам тієї зими лишилося?" - підсумовую в телефон.
"І все-таки незрозуміло, як же на це неподобство реагує київський мер?" - питає мій приятель із Євросоюзу.
А що мер? Йому гикається.
2 
1
Комментарии