"Не оправдал ожиданий": в Японии самый высокий уровень детских самоубийств за 30 лет

В Японії зафіксували найвищий рівень дитячих самогубств за понад 30 років. 499 неповнолітніх вкоротили собі віку 2020-го

Кетсумі СЕНГОКУ, 34 роки, вчителька, Токіо:

– Працювати у школу прийшла 2016-го. Наші випускники завжди були одними з найкращих у країні. На дітей тиснули. Найсильнішому весь час повторювали, що має вступити в найпрестижніший заклад, досягти кар'єрних висот. Іспити в коледж провалив. Перехвилювався, бо завдання були нескладні. За кілька днів 16-річного хлопця знайшли повішеним. Написав, що йому соромно. Бо не виправдав очікувань і змарнував своє майбутнє. До справж­ніх вступних іспитів було ще пів року. У класі після цього були дві спроби самогубства.

Зараз маємо тест на визначення ризиків. 11 запитань, триває 3 хвилини. Провели в жовтні. Найтривожніші результати – в 14-річної учениці. Розумна, талановита, з почуттям гумору. На неї тиснула материна депресія після чергової невдалої вагітності. Батько втратив роботу, починав все з нуля. Померла баба, з якою дівчина була близька. Питаю, чому нікому не розповідає, що думає про суїцид. Відповіла, що ніхто її про це не питав. Тут добре зреагувала родина. Мати почала працювати з психологом, говорити з донькою.

З початком пандемії для дітей все ускладнилося. Немає з ким поговорити, вихлюпнути енергію й агресію. Доти я спостерігала за деякими учнями й могла допомогти. Знала, що в того чи того батько – тиран або алкоголік. А зараз чим можу зарадити?

У місті відкрили кілька притулків, де дитина може випрати речі, переночувати, поговорити з психологом. У вересні батьки силоміць забрали звідти 15-річну школярку. Скаржилася на емоційне й фізичне насилля вдома. Зупинити їх не мали права. Якщо робити все законно, займає багато часу.

 

Тошіко САУДАЯ, 41 рік, архітекторка, Йокогама:

– Моя мати була талановита художниця. Малювала б і зараз, але майже нічого не бачить. Її хисту я не успадкувала. Малюю технічно, але в цьому немає нічого особливого.

Донька Хікері почала малювати в 1,5 року. У 3 її роботи брали на виставку. Мати казала, що може перевершити її. У 5 років ми віддали дитину в художню школу. Зараз їй 8. У травні я помітила, що вириває собі волосся. На голові – лисі ділянки. Лікар сказав, що і вії висмикує. З'ясувалося, боялася творчого конкурсу. Для подальшого навчання мали відібрати найкращих. Не могла малювати – тремтіли руки.

Чоловік накричав на Хікері. З'явилися затинання й сюжети про смерть дітей у малюнках. Тоді моя мати порадила забрати її зі школи. Проти були всі, але я послухала. За три місяці все налагодилося. В листопаді отримали лист, що Хікері беруть без іспитів.

Тетсуо КАТАШІ, 54 роки, поліцейський, Токіо:

– В кожному поколінні нашої родини були самогубці. Прадіда покинула дружина. Дід не зміг пережити поразки у війні. Мати дізналася, що має рак мозку. За тиждень закінчила всі справи й написала інструкцію на 22 аркушах для колеги. Нам із братом залишила по величезному листу. Пояснила, що боротися не буде. Бо не хоче, щоб ми проходили через це. Наїлася снодійного й запила улюбленою горілкою. Написала: сподівається, що смерть буде охайна.

Племінник не потягнув навчання в юридичному коледжі. Спробував повіситися, але люстра не витримала. Це почула братова дружина. Вмовили покинути вуз. Зараз він прекрасний рієлтор. Має чергу на чотири місяці вперед.

Донька помітила депресію в 9-річного онука. Мічі має зайву вагу. Діти глузують із нього. Щовересня переживає справжнє пекло. Намагалися самі розібратись із цим. У жовтні Мічі спробував утопитися. Діти поклали на його парту малюнок свині. Для нас це стало шоком. "Хіба в родині були такі малі самогубці?" – питала дружина.

Ми впоралися. Мічі купили собаку. Щовихідних їдемо кудись із ним. Двічі на тиждень говорить із психологом. Той припустив, що можемо мати генетичну схильність до суїциду. Замовили дослідження. У трьох гілках родини по чоловічій лінії така сама ситуація, як у нас.

Ходив на зустрічі з батьками у школі. Так з'ясували, що ще кільком дітям потрібна допомога.

Ейко НАСАВА, 60 років, психологиня, Кавасакі:

– Із 2009-го загальна кількість самогубств падає. Зараз ми наприкінці другого десятка, а були на сьомому місці. Притому дитячих смертей більшає. Торік це була основна причина їхньої загибелі. Ще не маємо підрахунків за 2021-й, але тенденція тривожна.

Психологи старої школи вважали, що не треба робити акценти на проблемах. Мовляв, діти починають рефлексувати й накручують себе. А звертатися з депресією чи думками про суїцид було соромно. Куди дитині піти зі своїми страхами? А якщо ще мати й батько весь час на роботі, а на неї тиснуть проблеми з на­вчанням, залякування стосовно майбутнього, цькування однокласників.

Мені замовили серію лекцій у школах. Роздавала дітям візитівки. Звернулися понад 30 учнів. Найменшій – 7 років. Нашу роботу оплачує бізнесмен. Його син у 13 замкнув гараж і завів мотор авто. Боявся розповісти про погану оцінку з математики.

×