Читач, як собака - до недоброго бібліотекаря не піде

 

Як минув день у Центральній публічній бібліотеці імені Пушкіна Оболонського району Києва

29 вересня, 11.09

- У мене вдома ремонт, робітники грюкають. Прийшов у тиші почитати, - гортає роман "Собор" російського фантаста Романа Злотникова 32-річний Ярослав. Він - поки що єдиний відвідувач у читальній залі. Бібліотека розташована на першому поверсі 9-поверхівки, побудованої у середині 1970-х. За вікном ллє дощ. - Я - бухгалтер, працюю вдома. У бібліотеку ходжу, бо тут гарна підбірка фантастики. Придбав собі електронну книжку. Не сподобалося, віддав мамі. Тут на абонементі розгледів нового для себе автора - Вадима Панова. Взяв його "Тайный город". Пізніше купив усі 15 частин, від 50 до 80 гривень за том. А тоді приніс їх у бібліотеку й віддав.

Із читальної зали Ярослав іде о 14.50.

12.03

Зал абонементу. Між стелажів із детективами вусань в окулярах проводить пальцями по корінцях томів Агати Крісті.

- Не на того напали, я читати не люблю, - каже 60-річний Сергій. - Ходжу в бібліотеку за детективами для 80-річної матері. Вона старої закваски. Ношу раз на місяць щось із Крісті чи Сіменона. Сам раніше спортивне читав, але нових мемуарів немає. От якби Блохін написав, як вони з Лобановським сперечалися, щоб усі нюанси - оце був би клас.

Між стелажами світової класики дівчина звіряє назви книжок із записами охайним почерком у своєму зошиті. Під пахвою тримає вже відібрану "Полковнику ніхто не пише". 18-річна Даша вчиться на вчителя образотворчого мистецтва в університеті ім. Грінченка.

- Читаю по 40 хвилин на день, доки їду в метро на навчання. У мене 24 одногрупники, але, крім мене, книжки любить лише одна дівчина. Інші кажуть, читання - марна трата часу. Люблю щось драматичне й історичне, як "Буремний перевал", "Джейн Ейр". Для мами беру Дар'ю Донцову. Мені таке не подобається. А мама говорить, що я занадто складне читаю, дарма собі голову забиваю.

Дівчина вибирає ще Гі де Мопассана й іде до стійки.

Читаю по 40 хвилин на день, доки їду в метро на навчання. У мене 24 одногрупники, але, крім мене, книжки любить лише одна дівчина

- Читач, він як собака, відчуває поганих людей. До недоброго бібліотекаря не піде, - каже бібліотекар Ніна Миколаївна. Працює тут понад 20 років. Бере стос формулярів і йде у "службове приміщення" видзвонювати боржників.

- Добрый день, из библиотеки имени Пушкина звонят. У нас тут два читателя - Степан Леонидович и Оля, а с кем я говорю?

У відповідь чує, що не туди потрапила.

- Нічого, зараз прибіжать, - набирає наступний номер. -Є такі, що із січня не несуть. Хоча видаємо книжку на 30 днів. Але добре, що читає молодь. Хоча приходить одна, років 17 і   каже: "Мені містику". Розпитую про інші інтереси. Містику, і все. Напевно, хвора, - думаю. Здвиг по фазі, шкода її. Але що зробиш - бібліотекар, як прислуга, має виконувати кожне бажання. Це вже батьки хай контролюють смаки своїх дітей.

З українських авторів беруть Матіос, Роздобудько, Кожелянка, діти - Нестайка. Що найбільше крадуть? Ніхто не скаже, що не повернув книжку, бо сподобалася. Всі кажуть "загубив". Просимо приносити відповідний жанр на заміну. Підручник на підручник, класику - на класику. Видзвонювали одного боржника довго, нарешті дружина взяла трубку. Виявилось, її чоловік ішов до бібліотеки. Його перестріли, вдарили по голові, поцупили сумку з документами, грошима, мобілкою. Все забрали й книжки навіть. Він потім від того удару й помер. Любив Василя Аксьонова читати.

14.58

Томик праць Марка Аврелія бере 51-річний Леонід, працює в навчальному центрі "Сузір'я".

- Діти по історії задають багато запитань. Допитливі, легко можуть у кут загнати. Один хлопчик спитав, чому такі гоніння на євреїв були всю історію. Інший відповів точно словами Геббельса, що не може бути двох богообраних народів. Так і до Бабиного Яру недалеко. Мої відповіді з відлуннями ідеології совка їм не підходять. Хочу дотримуватися загальнолюдського стрижня, тому шукаю відповіді у філософів.

- Дітей і китів виховують однаково, - каже 54-річна біохімік Валентина. Здає книжку американки Кеннет Бланшар "Киты. Выше и лучше, или Уроки мотивации, вдохновения и определения целей". - У книжці дресирувальники переносять свій досвід у педагогіку. Кажуть, головне - залишити позитив. Не можна карати дитину за те, що щось не вдається. Навіть у цьому слід розгледіти щось корисне. Тварину ж не б'ють, коли в неї якийсь трюк не виходить.

Жінка кладе до пакету "Книгарня Є" біографію Федора Углова "Сердце хирурга".

- Це про ленінградського лікаря. Він, як наш Амосов, досліджував серце, дожив до 104 років.

Дітей і китів виховують однаково. Тварину ж не б'ють, коли у неї якийсь трюк не виходить

15.41

- Щовівторка по радіо слухаю програму "Нові імена", - розповідає 79-річна бібліотекарка Марія Георгіївна Постнікова. - Зацікавилася гостросюжетною серією видавництва "Кальварія", Мариною Гримич, Василем Шклярем. Молодь читає Баха, Зюскінда, вже й старші жіночки взялися за Коельо. Прочитала й собі. Не дуже сподобалось, хоча філософія цікава.

Вестибюль наповнюється дитячим галасом. Привели третьокласників записувати на дитячий абонемент.

- Хочу цю книжку, - руденький хлопчик схопив "Святослава" Семена Скляренка з лицарем на обкладинці. Дівчатка скупчилися біля стенду з енциклопедіями про тварин.

Після дітей на столі читальної зали залишився білий іграшковий песик.

17.05

До стійки абонемента підходить 67-річна Лариса Луніна, питає чи є щось нове Ірен Роздобудько.

- Я хоч й українка, але читаю переважно російською. А Роздобудько одразу полюбила. Коли побачила ціни на її книжки, погано стало. Добре, що тут можна взяти. Для пенсіонерів це єдина можливість. У книжках Роздобудько простежується, що вона жінка, яка пройшла все. Снігуронькою працювала, робочі професії мала, сама добилася успіху. Інших сучасних не сприймаю. Лада Лузіна неглибока і поверхнева. Але краще, ніж Покальчук, якому цілу полицю тут виділили.

18.31

- У мене дві сестри в Узбекистані працюють у бібліотеці, так вони беруть заставу за книжки, й ви так робіть, - каже 45-річний Ділшод.

- Не маємо права, - відповідає бібліотекарка дитячого абонементу.

Чоловік повертає казки Василя Сухомлинського, які читала його 8-річна донька Барно. Говорить російською зі східним акцентом. У Києві живе з 1986-го, тут закінчив інститут.

- Діти ходять в українську школу. Син Ільшат, як тільки читати навчився, питає: "Тату, а знаєш у скільки разів Сонце більше за Землю?" Кажу, у 70. А він: у 370 тисяч. Приносить книжку - точно. Після того я навіть порахував скільки квасолин у кілограмі. Вийшло, що наша планета проти Сонця - як одна квасолина проти 10 мішків.

Купив недавно "П'ять тисяч задач із математики" Марка Сканаві. Скучив після інституту за тренуваннями мозку. Для бізнесу в мене настільна книжка Дейла Карнегі "Як знайти друзів". А з вигаданої літератури люблю "Графа Монте-Крісто" Александра Дюма. Колись американців спитали, яку книжку ви винесли б у першу чергу з пожежі. Декілька тисяч відповіли "Віднесені вітром". А я б виніс "Монте-Крісто" і задачник Сканаві.

×