"На мене дивилося обличчя Аґамемнона!" - повідомив 56-річний німецький археолог-аматор Генріх Шліман у телеграмі грецькому королю Георгові I 6 грудня 1876-го. Того дня він знайшов скарб - 14 кг золотих прикрас. Розкопки проводив у Мікенах, 90 км на південний захід від Афін, усередині кам'яного кургану. Професійні історики вважали його гігантською хлібною піччю. А Шліман вірив, що там похований цар Аґамемнон. Той, що за Гомеровою "Іліадою" захопив і спалив Трою. Наперекір критикам, Шліман ножем перекопав 176 кв. м підлоги "печі". На 25-й день натрапив на останки 15 осіб і золоті речі навколо них.
Лише перелік прикрас з виявленого Шліманом скарбу становить 206 сторінок. Найціннішою знахідкою була золота поховальна маска, що зображувала літнього бородатого чоловіка із закрученими догори кінчиками вусів. Генріх Шліман одразу назвав її "маскою Аґамемнона". "Хіба могла вона належати простому смертному?" - аргументував він у звіті.
Науковці не прийняли висновків ексцентричного дослідника. Підозрювали в підробці. "Ніщо не нове під Місяцем. Навіть напомаджені вуса", - саркастично писав один історик у відгуку на звіт Шлімана. Згодом з'ясувалося, що той справді помилявся. Зображений на масці володар правив Мікенами у XVI ст. до н. е. - за 400 років до описаних в "Іліаді" подій. Ані імені, ані деталей про його життя не з'ясували досі.
"Пошматовані трупи звисали з телеграфних дротів"
6 грудня 1917 року о 9.04 половина канадського портового міста Галіфакс перетворилася на руїни та згарище. До трагедії призвів конфлікт капітанів двох пароплавів: навантаженого вибухівкою французького "Монблану", що заходив у гавань, і норвезького "Імо", який вивозив звідти вугілля. Обидва йшли в тому самому фарватері й не хотіли поступитися дорогою. Наблизившись один до одного на критичну 50-метрову відстань, судна повернули в бік відкритого моря. Під час розвороту "Імо" протаранив правий борт "Монблану" й пошкодив кілька діжок із бензолом - пальним для танків - на його палубі. Від іскор, що виникли під час тертя обшивок суден, бензол на "Монблані" спалахнув синьо-зеленим полум'ям. 40 членів команди в паніці втекли на шлюпках.
Моряки забули підняти червоний прапор - сигнал портовому місту про небезпеку. Тим часом набережну й дахи складів у порту заполонили тисячі роззяв. Уроки в школах припинилися - учні припали до вікон. Вибухи бочок із пальним нагадували їм феєрверк. За 35 хв. "салют" закінчився детонацією 2000 т пікринової кислоти, якою начиняли артилерійські набої. Її зберігали в трюмі "Монблану". Висота вибухового стовпа сягнула 2 км. Від вибухової хвилі в радіусі 70 км задзвонили церковні дзвони. Слідом за нею Галіфакс накрило 18-метрове цунамі. Воно розбило об берег і норвезький пароплав "Імо".
- Коли вода відійшла, я побачив розкидані вулицями тіла. Обезголовлені, розірвані трупи звисали з телеграфних дротів, з дахів і вікон будинків, - свідчив дивом уцілілий у вогняному смерчі на березі пожежник Вільям Велс.
У Галіфаксі загинули 1963 жителів. Майже 9 тис. дістали поранення. Багато хто - через те, що стояли біля вікон і їх покалічило вибитим склом. У лазаретах не вистачало медикаментів. Лікарі замість знеболювального давали пораненим віскі.
Жителі Галіфакса не одразу збагнули, що сталося. Тривала Перша світова війна, тож закружляли чутки про наліт німецьких дирижаблів або диверсію підводних човнів. У вцілілому приміщенні мерії Галіфакса відбувся суд. Капітана "Монблану" виправдали. Усю провину поклали на його загиблого колегу з "Імо".
6 грудня 1971-го на 100-му році життя померла російська балерина польського походження Матильда Кшесинська. До більшовицького перевороту була примою Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. За романи з вінценосними особами її називали "царською відьмою". Для великого князя Миколи Олександровича, майбутнього царя Миколи II, "дорогая пани Маля" стала першим коханням. А від його двоюрідного брата великого князя Андрія Володимировича 1902-го Кшесинська народила сина. 1917-го більшовики вигнали балерину з особняка, подарованого їй ще одним коханцем із царської родини. У будівлі розмістили редакцію газети "Правда". Кшесинська емігрувала до Франції. У 1920-х програла в Монте-Карло вивезені з Росії коштовності. Постійно ставила на число "17". На залишки золота купила двокімнатну квартиру в Парижі. Заснувала школу танцю. Виступала на сцені до 64 років.
- Я грала й танцювала зі сльозами на очах, - пояснювала свій успіх Матильда Кшесинська.
68 500 доларів
дав 11 грудня 1993 року за привітальну телеграму, яку Микита Хрущов надіслав Юрієві Гагаріну після його польоту в космос 12 квітня 1961-го, колекціонер з американського штату Оклахома на аукціоні Sotheby's у Лондоні. "Совершенный Вами полет открывает новую страницу в истории человечества, в покорении космоса и наполняет сердца советских людей великой радостью", - телеграфував радянський лідер з Москви на космодром "Байконур" у Казахстані. Документ виставила на продаж Валентина, удова Юрія Гагаріна. Після цього аукціону телеграму занесли до Книги рекордів Гіннеса як найдорожчу в світі
"Спершу він підняв голову, стиснув руку в кулак, позіхнув і закрив очі", -
описувала смерть 40-річного Чарльза Брукса 7 грудня 1982-го його колишня дівчина. Брукс став першим злочинцем, якого стратили за допомогою смертельної ін'єкції. Сталося це у в'язниці Fort Worth у штаті Техас. Чарльзу Бруксу, який застрелив продавця автомобілів, одночасно ввели у вену паралізуючу отруту та сильне снодійне. За 9 хв. він задихнувся уві сні. Відтоді смертельну ін'єкцію як спосіб страти почали використовувати у 28 американських штатах. Із майже 400 страчених отрутою за вбивство - дві жінки.
Грабувати киян заборонив козакам, під страхом повішення, Богдан Хмельницьким універсалом від 6 грудня 1655 року. Гетьманові поскаржилися з київського магістрату. Узяті міщанами на нічліг військові часто-густо потай оббирали хазяїв, доки ті спали. Зухваліші знімали з перехожих чоботи, прикриваючись вигаданим "податком". "Суворо наказую товариству дати міщанам спокій від усіляких безсоромних вигадок", - ішлося в документі.
На гільйотині в революційному Парижі 8 грудня 1793-го відрубали голову 50-річній графині Марі Жанні Дюбаррі. Ця позашлюбна донька збирача податків зуміла стати офіційною фавориткою французького короля Людовика XV (1710 - 1774). Цей статус монарх надавав улюбленій зі своїх коханок. Вона отримувала право втручатися в політичні справи, життя королівського двору й навіть сімейні стосунки владної родини. Замолоду Марі Жанна була повією. Нібито, до її послуг вдавався й паризький кат Анрі Сансон, який мав виконати вирок революційного суду. Перед стратою графиня Дюбаррі вигукувала раз за разом:
- Іще хвилиночку, пане кате!
10 грудня 1845 року в Лондоні шотландець Роберт Томпсон отримав патент на пневматичні шини. У своїй заявці описував їх як "удосконалені колеса для візків та інших об'єктів, що пересуваються". Публічний показ винаходу відбувся рік потому. Журнал Mechanics Magazine писав: "Відвідувачі парку цього тижня з цікавістю розглядали візок, що рухався перед натовпом на таких безшумних колесах, аж було важко повірити, що вони торкаються землі". Шини виготовили зі схованих у шкіряній оболонці еластичних шлангів із каучуку, які можна було наповнювати повітрям до потрібної твердості.
3 
1
Комментарии