- Ей, я тут навчаюсь! Пропустіть. Просто студентський сьогодні забула, - кричить дівчина в зеленому шалику й береті. О 21.00 до бакалаврської бібліотеки Києво-Могилянської академії вишикувалася черга.
- А перепустку взяли? - цікавиться охоронець. - Кидайте у скриню.
На честь професійного свята бібліотекаря тут влаштувати "Ніч у бібліотеці" з поетичними читаннями й кінопоказами. Відвідувач має подарувати закладу книжку, щоб потрапити на вечірку. Студентка підходить до великого скляного куба, опускає туди двоє пошарпаних видань: "Біологія" та "Історія права". На дні лежать кілька десятків книжок, зокрема казка "Колобок". Наступний гість дарує підручник для підготовки до тестів з англійської мови.
- Та брешуть усі, що часто до бібліотеки заходять, - каже старшокурсник Костянтин, 21 рік. - Цілими днями тут тільки перші курси сидять. Тому "могилянці" нову бібліотеку імені Антоновичів жартома прозвали "Ботановичів". Пригадую, коли тільки поступив, перші знайомства заводив саме в бібліотеці. Якось із друзями сиділи, ботанили, домовлялися за поїздку до Львова. Раптом незнайома дівчина передає записку "Я теж із вами у Львів хочу". Тепер це моя найкраща подруга.
Іван Андрусяк починає з поезії про "хана Янука" і "хана Азара". За 10 хвилин закінчує
У читальній залі аншлаг. Студенти сидять на підлозі, деякі лежать на принесених спальниках. Дехто роззувся і ходить у шкарпетках. Понад половина присутніх - дівчата.
- Слухай, а ти бухло взяла? - шепоче одна іншій.
- Зовсім трохи, фляжечку коньяку. Додаватиму в каву.
Ведуча вечора поезії оголошує, що Оксана Забужко спізнюється, але неодмінно буде. Першим вірші читає Іван Андрусяк. Просить не аплодувати після кожного вірша - щоб поберегти сили. Починає з поезії про "хана Янука" і "хана Азара". За 10 хв. закінчує.
- Усе, спізнююсь на електричку. Якщо зараз не піду, доведеться заночувати разом із вами.
У холі бібліотеки поставили паперовий стенд із написом: "Бібліотечний паркан: усе, що ви хотіли сказати про бібліотеку". Нижче є перший відгук: "Чому красиві неодружені брюнети не працюють у бібліотеці?"
- Привіт! Ти теж сюди поспати прийшов? - запитує хлопець довговолосого однокурсника.
- Не питай. Учора спав 4 години, - відмахується той. - Але вирішив, що прийду. Навіть книжку на подарунок купив. П'єр Абеляр "Історія моїх страждань", його листи до Елоїзи. Писав їх із монастиря, де його заточили й кастрували через неї. Не хотілося дарувати лайно, а це найпристойніша книжка, дешевша 30 гривень. Піду, мабуть, додому спати.
- У бібліотеці спати теж круто, - заперечує друг. - Особливо коли читаєш Платона чи Аристотеля.
Петро Охотін, випускник Могилянки, на "Ніч у бібліотеці" прийшов із дружиною Настею. Познайомились вони в цій бібліотеці.
- Ці книжки для мене як рідні. Колись мене зловили на розпиванні алкогольних напоїв у стінах академії. Хотіли вигнати, але потім направили відпрацьовувати. Я з п'ятьма хлопцями усі ці книжки переносив зі старої бібліотеки в нову. Носили у велетенській коробці від холодильника. Тоді ще поцупив збірку японської поезії. Красти книжки - це ознака інтелігентної людини.
Усією залою прокочується гуркіт. Падає підвіконня, на якому щойно сиділи троє студентів. Кілька секунд - німа сцена.
- Саша, ти з глузду з'їхав! Через тебе нас сюди більше не пустять!
Директорка переживає, що Оксану Забужко не пропустять охоронці. Поверх вишиванки накинула коротку болоньєву куртку
Винуватець хапає віник, прибирає. Перехожі знімають його на мобілки. Зрештою, хлопець махає рукою, згрібає купку уламків під батарею.
22.30. От-от має підійти Оксана Забужко. Зустрічати її виходить директорка бібліотеки 48-річна Тетяна Ярошенко. Переживає, що письменницю не пропустять охоронці. Поверх вишиванки накинула коротку болоньєву куртку.
- Працюю в бібліотеках понад 30 років, - розповідає. - За останні роки все кардинально змінилося. З'явився інтернет, і бібліотекам все важче заманювати читачів. Змушені влаштовувати презентації, кіноклуби. Чула, навіть курси йоги в бібліотеках роблять. Наша ще молода, їй тільки шість років. Єдине чого не встигли зробити - виростити велику пальму, яка є чи не в кожній бібліотеці. Що мене досі дивує? Найпопулярніші серед студентів книжки - казки про Мумі-тролів.
Забужко так і не приходить. На вході триває колотнеча. Охорона й далі пускає тільки за студентськими. На виході - детектор, пищить, якщо повз нього проносять книжку.
- Майже щодня намагаються винести книжки, - розповідає 47-річний охоронець. - Але систему не обдуриш - спрацює. Тоді блокуємо студентам читацькі квитки. Учора студентка хотіла винести книжку, я зловив. Вона сміється. І видно ж по ній, що заради розваги. По очах бачу, що в бібліотеку раз на півроку ходить, і то похіхікати. У мене досвід працювати охоронцем великий - а це як психолог. Зразу бачу, хто вчитися сюди йде, хто - на безкоштовний інтернет, а хто - в туалет.
Після поетичних читань, студенти перебираються до сусідньої зали на кінопокази. Розстеляють спальники. Першою крутять стрічку "Піаніст" Романа Поланського. Але за розмовами студентів звуку не чути. О 2.30 половина публіки спить. Тхне брудними шкарпетками.
2 
1
Комментарии