Голландець Ян Віллем Тер Браак (справжнє ім'я Енґельбертус Фуккен) на початку Другої світової війни працював на німецьку розвідку - абвер. Його скинули з парашутом біля села Гевершем неподалік Лондона в ніч на 3 листопада 1940 року. Відомості про шпигуна згодом засекретили так, що про його справжнє завдання у Великій Британії досі висувають найрізноманітніші версії. Одна з них: Тер Браак нібито мав убити британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля. З усіх німецьких шпигунів під час війни він найдовше зумів протриматися на території Британії - п'ять місяців. Він єдиний, кого не встигла схопити англійська розвідка.
Парашут Тер Браака знайшли одразу, але без чоловіка. Той уже наступного дня винайняв помешкання в старої жінки в місті Кембридж, за 70 км на північ від Лондона. Наплів їй, що потрапив до Британії під час евакуації військ із французького порту Дюнкерк, а зараз працює в газеті. Проявила безпечність і тамтешня поліція - не перевірили, чи отримав іноземець реєстрацію. А він навіть не збирався її оформлювати. Увесь день Тер Браака не було вдома, та ночувати завжди приходив до своєї квартири.
Уперше підозра на агента впала в січні 1941-го: у міністерстві продовольства виявили, що номер його продуктової картки - фальшивий. Виготовили її в абвері за списком, які до Берліна передавав подвійний агент. Тер Браак одразу перебрався на іншу квартиру. Попередній хазяйці збрехав, що їде до Лондона.
У березні британські спецслужби напали на його слід. У Тер Браака закінчилися гроші. 29 березня 1941 року він залишив велику валізу в багажному відділенні Кембриджзького вокзалу. Потім спустився в бомбосховище й у закутку застрелився. Його тіло знайшли 1 квітня. При ньому були підроблені документи, голландський паспорт без імміграційної печатки й 11 центів. У валізі згодом виявили радіопередавач.
Маркіза де Сада випустили з божевільні
2 вітня 1790-го вийшов на свободу 50-річний маркіз Донасьєн Альфонс Франсуа де Сад. 12 років він просидів у в'язниці Бастилії та рік у божевільні Шарантон - аж доки до неї докотився указ про скасування так званих Lettre de cachet - "листів із печаткою".
У дореволюційній Франції такий документ із королівським гербом давав право будь-кого садовити до в'язниці без суду. 1777-го маркізова теща випросила в короля Людовика ХVI такого листа для де Сада. Його дружина Рене-Пелажи де Монтрей була набожною та фригідною. Вона мало здогадувалася про оргії, що влаштовував її чоловік. Фактично він жив подружнім життям з її рідною сестрою Анн-Проспер. Натомість теща через слуг стежила чи не за кожним кроком маркіза. Вона прагнула спекатися розпусного зятя. І домоглася свого.
Суд над де Садом так і не відбувся, та для ув'язнення вистачило, що п'ятеро марсельських повій звинуватили маркіза у спробі анального зґвалтування й отруєння. Протягом усіх років у в'язниці Рене-Пелажи відвідувала чоловіка. Та одразу після його виходу на волю вони розлучилися.
У в'язниці де Сад відкрив для себе дві нові розваги - мастурбацію й літературу. Його уявні оргії приносили йому стільки задоволення, що він більше ніколи не влаштовував їх на волі. За ґратами маркіз зайнявся писав порнографічні твори. Приміром, роман "Жюстіна, або Нещасна доля чесноти" створив за два тижні. Уже 1791-го вийшло його перше видання. Того ж року театри поставили драму де Сада "Граф Окстьєрн, або Наслідки розпусти". Романи маркіза "120 днів Содому" й "Аліна та Валькур" стали класикою французької літератури.
28 березня 1935 року відбулася прем'єра фільму німецької режисерки Лені Ріфеншталь "Тріумф волі" в кінотеатрі Ufa-Palast am Zoo в центрі Берліна. Ця героїчно-патетична стрічка - про з'їзд нацистської партії в Нюрнберзі. На показ прийшов тодішній канцлер Німеччини Адольф Гітлер. Ріфеншталь померла у вересні 2003-го. Їй ішов 102-й рік. Фото 1935 року
Apple
комп'ютерну компанію з такою назвою заснували 1 квітня 1976 року американці Стів Джобс і Стів Возняк (народився у сім'ї вихідців із Буковини). Вони познайомилися ще у школі. Тоді ж сконструювали Bluebox - пристрій, що давав змогу здійснювати безкоштовні телефонні дзвінки на значні відстані. Їхній перший персональний комп'ютер мав "диявольську" ціну - $666 та 66 центів. Звідси пішла легенда про логотип компанії - надкушене яблуко: Джобс нібито хотів порівняти свої товари з фруктом, перед яким не встояв біблійний Адам.
36 200 кілометрів
пройшов за чотири роки американець 33-річний Стівен Ньюмен. 1 квітня 1987-го він завершив навколосвітню подорож, яку розпочав від своєї домівки в місті Бетел, штат Огайо. За час мандрівки відвідав 20 країн на п'яти континентах. Чотири рази потрапляв до в'язниці, у Таїланді ледь не загинув від рук бандитів. Зараз Ньюмен викладає англійську та соціологію в коледжі.
28 березня 1891 року французький художник Поль Ґоґен ("Автопортрет у капелюсі", 1893-й) купив квиток на пароплав до острова Таїті в Тихому океані - якнайдалі від Європи, яку вважав "хворою". Планував там побудувати хижу, жити на самоті й малювати. Департамент витончених мистецтв видав художникові мандат, що давав знижку на квиток і право спілкуватися з тамтешнім губернатором. Із Марселя до Таїті Ґоґен доплив за 70 діб. Через 12 років помер там від сифілісу.
1 квітня 1793 року сталося виверження японського вулкана Унсен. Землетрус розколов однойменний острів навпіл і пробудив вулкан. Від його вибуху острів, на якому жили майже 53 тис. людей, поглинуло море. Виверження Унсена стало другим серед найсмертоносніших в історії. Більше жертв забрав лише індонезійський вулкан Тамбора, що вибухнув 1815-го. Тоді загинули до 90 тис. осіб.
В англійському місті Мейдстоні 2 квітня 1868 року відбулася остання публічна страта жінки у Великій Британії. Того дня повісили Френсіс Кіддер за вбивство 13-річної падчерки Луїзи. Кіддер начебто втопила її у калюжі завглибшки 30 см. Звинувачена твердила, що їх із Луїзою налякав кінь, після чого обоє впали у воду. Суд не повірив Френсіс і після 15-хвилинного засідання визнав її винною й виніс смертний вирок. Коли його виконували, писала Times, зібрався невеликий натовп роззяв, а Френсіс Кіддер "трималася добре".
3 
1
Комментарии