Пішов у декретну відпустку замість дружини

 

46-річний Віктор Степанюк із міста Севастополь пішов у декретну відпустку замість дружини 43-річної Інни. Після народження сина її запросили на рік на стажування до Великої Британії за міжнародною програмою з пластичної хірургії та косметології:

– Дружина не могла мати дітей, бо в юності перенесла важке запалення яєчників. Змирилися з цим, жили для себе. Про те, що Інна – вагітна, дізнались, коли вона була на п'ятому місяці. Стала швидко втомлюватись, почали набрякати ноги. На диво, вагітність минула дуже добре. Син народився зростом 55 сантиметрів, вагою понад 3 кілограми. Ми знали, що Інну мають запросити на стажування, але що це буде так швидко – не чекали. Їй зателефонували, коли була в пологовому. За місяць мусила зібрати документи. Дружина хотіла відмови­тись, але вона цього шансу чекала майже 10 років. Я вирішив піти у декрет замість неї.

Найбільше нерозуміння та спротиву отримав від своєї матері. Вона казала, що я не справлюся, що малий без Інни хворітиме, що доглядати за немовлям – то не чоловіча справа. З невісткою посварилася, обзивала Інну зозулею.

Я маю мережу ресторанів у Криму. Дружина тримає власний салон краси. Прийшов до заступника й попередив, що він керуватиме бізнесом, я лиш контролюватиму. Він одразу сказав, що мені треба найняти няньку. Що це ненормально – жінку відпускати за кордон. Але я твердо вирішив: до півроку займатимуся сином сам.

Вважаю, що сучасна сім'я – це партнерство двох людей, які реалізовують свої мрії. ­Дитина – спільний сімейний проект. До народження сина причетні ми обоє, отже, відповідати й виховувати його повинні однаковою мірою. Маю знайомих, де жінка за три роки декрету розповніла, деградувала. Її чоловік завів коханку і пішов із сім'ї.

Ще коли Інна була вагітна, ми вирішили, що дитину виховуватимемо разом. Наприклад, дружина сидітиме з малим до ­обіду, я – після.

Коли Інну посадив у літак, стало страшно. Приїхав додому, притиснув сина до себе і не відпускав до ночі. За місяць звик до Іллюші, він – до мене. Малий виявився дуже спокійний. Найбільше боявся походів до педіатра. Лікарка постійно пиляла, що дитина не може рости без жіночої присутності.

Злякався один раз, коли купав сина. Відвернувся, бо задзвонив мобільний, в цей час малий почав захлинатися. Тепер, доки годую чи купаю Іллюшу, мобільний відключаю і на жодні звуки не реагую.

Як сину виповнилося 4 місяці, найняв няньку. Спочатку залишав Іллюшу на кілька годин, в цей час їздив на роботу, планував закупи, вирішував поточні питання. Ревнував, коли малий не хотів іти з рук няньки, тягнувся до неї. Першу звільнив за місяць – мені здалося, що Іллюша дуже до неї прив'язується.

На бізнесі народження сина ніяк не позначилося. А раз малий врятував від неприємностей. Нагрянула податкова з перевіркою, у нас не все добре було з документами. Але інспектор як побачила мене з немовлям, не склала жодного акта.

З дружиною постійно спілкуємося по Skype. Помічаю, що Іллюша впізнає її голос. Стараюся для Інни відзняти на відео, як син почав тримати голівку, перевертатися, як робили перше щеплення, гуляємо.

Тепер дружина мріє про другу дитину, каже: "Дуже багато втратила, коли одразу після народження поїхала за кордон".

×