"Шедевр завжди простий. Буквально елементарні пару мазочків"

 

Михайло ДЕМЦЮ, художник, 58 років

Народився у селі Круковець на Львівщині. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. Труша. Мав персональні виставки у Франції, Німеччині, Бельгії, Росії, Нідерландах. Торік здобув звання Народного художника України. Роботи коштують від 10 тисяч доларів. Живе у Львові

Мій улюблений формат - 91 на 116 сантиметрів. На одній виставці німецькі і французькі мистецтвознавці цей розмір міряли, починали щось визначати за Фройдом. А я їм кажу, що це просто розмір багажника моєї машини. Тепер маю велике авто, але цей розмір полотен залишив, хоча і минуло 20 років. Із таким форматом встигаю за дві години виконати роботу.

"Лондон" написав із фото та за уявою, так часом цікавіше. Поїду туди навесні. Знаю іспанців, які не були в Парижі, а чудово його малюють. Використав мінімальний колорит - темне й світле золото, синій із вкрапленням червоного.

Стараюся почати і закінчити картину в один день. Тоді вона цілісна. Люблю художників, які створюють полотно за один сеанс. Так робили імпресіоністи й експресіоністи. Коли писав у Франції картину на 10 метрів, сказав: "Зараз я за вечір намалюю те, що ваші імпресіоністи робили 30 років". Ця фраза пішла в газети.

Фарби для однієї роботи йде щонайменше на 100 доларів. Якщо картина велика, то може  й на тисячу. Олійні фарби беру гарних фірм, зараз маса китайської халтури. Особливо слідкую за полотном і фарбами. Пензлі й мастихіни мають менше значення. У Седневі 1990-го був пленер, з'їхались відомі тепер художники. Я забув пензлі, то намалював картину 3 на 2 метри просто пальцями.

Друг має віллу на узбережжі Іспанії, неподалік Сальвадор Далі жив. Часто приїжджаю туди. Якось прийшов у музей Далі в червоному піджаку, підкрутив вуса. Відвідувачі почали підводити до мене дітей, фотографуватися. Думали, що я - актор, який імітує Далі. Вуса завів давно. У художників мають бути довге волосся і вуса. Це ознака творчих людей.

Українські теми пишу темно-червоними, гуцульські - жовто-гарячими, чорними, червоними, іспанські - блакитними кольорами. Не люблю, коли живописець починає і закінчує в одному кольорі. Підсвідомо він має мінятися кожні сім років. Якщо розвиваєшся, колір стає дзвінкішим, енергійнішим, а картини - простішими й гарнішими. Художник може мучитися місяцями, ніби все намальовано, а виглядає нецікаво. А шедевр завжди простий. Буквально елементарні пару мазочків.

×