Львівський архітектор Андрій Степанець, 26 років, не п'є і не палить шість років.
- Я завжди довіряв тим, із ким пиячив. Ще в школі з друзями брали пиво чи самогон, розпивали під клубом. Як сильно не нап'юсь - хлопці додому заведуть. Підіпруть під двері, подзвонять і тікають, щоб батько не сварив.
Спочатку пили горілку, потім пиво, потім знову горілку
2002-го вступив до Львівської політехніки на факультет архітектури. Поселився в гуртожитку. Зі мною ще троє пацанів жили в кімнаті, на рік старші. Одразу подружилися - разом їсти варили, на концерти ходили, по дівках бігали. Пили також разом - горілку й пиво. На третьому курсі святкували старий Новий рік. Були мої сусіди по кімнаті - Ігор, Іван і Тарас. Дівчата із сусіднього блоку прийшли із закускою. Спочатку пили горілку, потім пиво, потім знову горілку. Мені все підливали й підливали. Пили багато, навіть не пам'ятаю як вирубився. Прикидаюся зранку голий у своєму ліжку. Думаю, що за фігня? А сусідів уже не було, пішли іспит здавати. Виходжу на загальну кухню чайник поставити, а з мене всі ржуть. Я не врубився чого, розпитую - не кажуть. Зразу щось недобре відчув.
По обіді прийшли пацани. Ігор показує знімки. А там я голий на ліжку, все видно. Хлопці всім на факультеті показали ці фото. Я з ними тиждень не говорив. Просив видалити фотки - не захотіли. Тарас, найстарший, почав мене шантажувати. Прибери кімнату, а то фотки у "Вконтакте" викинемо, всі побачать, який ти красень. Постав пиво - а то роздрукуємо й біля деканату повісимо. За два тижні я з'їхав на квартиру. Через такий стрес узагалі вирішив відмовитися від алкоголю. Нікому вже не міг довіряти під час п'янки.
Шість років не п'ю й не палю. Зараз розумію, що може й добре, що так сталося. Я дізнався, які ті хлопці насправді. А могли б у набагато серйознішій ситуації підставити.
1 
1
Комментарии