Кабінет Міністрів пропонує Верховній Раді зняти заборону на приватизацію державних підприємств, дочірніх підприємств НАК "Нафтогаз України", що здійснюють діяльність з транспортування газу магістральними трубопроводами та зберігання його у підземних сховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації.
Швидше за все, мова іде про те, щоби зробити варіант "зеленого світла" для приватизації видобувних активів провідними олігархічними групами за участю родинного синдикату "батько та сини".
Водночас Газотранспортна система, як окреме підприємство, дійсно може потрапити в оренду "Газпрому". Проте, цей варіант не є стовідсотково імовірним, оскільки може, наприклад, цей законопроект не пройти через парламент. Тоді українська сторона може офіційно сказати російській, що "так і так — зберігається існуючий статус-кво, тому будь-які намірі орендувати українську ГТС не можуть бути реалізовані при всьому, мовляв, бажанні уряду, бо буде проти Рада".
Але це лише один із можливих варіантів розвитку подій. Думаю, що на сьогоднішній день базового сценарію немає. Поки лише створюється певна можливість стимулювати "Газпром" до більших поступок, які він не хоче робити. Тому, як на мене, тут можуть бути варіанти. Все залежатиме від того, яким чином будуть йти перемовини. Адже закон не завтра буде прийматися - він запланований на другу половину травня. Тож очевидно, що за цей період ще буде відбуватися певне узгодження позицій.
Тобто, якщо говорити про те, що цей законопроект робиться виключно під "Газпром", то це не повністю відображатиме стан справ. Він робиться, перш за все, в інтересах "родинного синдикату", деяких олігархічних груп, наближених до нього, і, звичайно з урахуванням інтересів "Газпрому", але за умов, що російська сторона піде на серйозні поступки в питанні ціни газу довготермінового характеру.
Та й той факт, що цей законопроект внесено Кабінетом Міністрів, а не групою депутатів — говорить про існування досить серйозних намірів реорганізувати "Нафтогаз", але не так як вони говорить, мовляв, "на виконання умов енергетичного співтовариства". Бо це, скоріш за все, фіговий листочок. А в інтересах правлячих олігархічних груп.
Що таке видобувні активи "Нафтогазу"? Це три компанії. Перша - "Укргазвидобування", яке, власне і видобуває основний обсяг газу — близько 15 млрд куб м на рік із 20 з невеликим, що видобуваються в Україні в цілому. Це "УкрНафта", яка окрім нафти видобуває і газ — приблизно 2,5 млн тон нафти, і 2,7 млрд куб м газу. І це компанія "Чорноморнафтогаз", яка видобуває 1,1 млдр куб м на шельфі Чорного моря. От за ці три основні компанії видобування і йде мова.
Звісно, найбільш ласий шмат — це "Укргазвидобування". Бо 15 млрд куб м газу на рік — це далеко не мало і не тільки з точки зору українських потреб. Наприклад, вся Польща за рік споживає трохи менше газу, ніж видобуває "Укрзазвидобування" - 14,5 млрд куб м. на рік. Тому це дуже вагомий, ласий шмат.
Також, чудово знаємо, хто є фаворитом у кожному напрямку. Якщо взяти "Укрнафту", то це — Коломойський і група "Приват". Якщо "Укргазвидобування — то традиційно це група Фірташа. Але здається, на цей раз Фірташу може обломитися, і швидше на провідні позиції щодо приватизації цього активу може вийти "прородинний" комплекс.
Але незалежно від того, як пройде приватизація видобувних активів, думаю, що ласий шмат з кожного з них отримає саме "родинний" синдикат. Це і є рушійним моментом виникнення відповідного законопроекту в уряді.
Ну а другий рушійний момент — це розрахунок задовольнити електорат збереженням низьких цін на газ для населення. А також задовольнити олігархів зниженою ціною імпортованого газу. Напевно, правляча команда вирішила, що шлях до голосів електорату лежить через дешевий газ. Тому, не виключено, що через це і вирішили ризикнути і реалізувати цю невигідну справу під 2015 рік. Зрозуміло, що офіційно цього ніхто не скаже, але думаю, такі ідеї мають місце. Для цього потрібно піти на поступки "Газпрому".
Та ризик тут дуже серйозний, оскільки зрозуміло, що "Газпром", отримавши трубу, отримає фактично ключі від основних промислових активів українських олігархів. Тому що, хто контролює транспортування газу — той контролює видобуток і споживання. Це універсальне правило, яке працює ще з часів Рокфеллера.
Тому є ризики того, що все піде зовсім не по тому сценарію, який собі намалювали десь у Межигір'ї.
2 
1
Комментарии
10