Після відмови Віталія Кличка від президентських амбіцій на користь Петра Порошенка найбільш реальними стають два кандидати: Порошенко і Тимошенко. Обоє вони вважаються представниками демократичних сил. Тож, здається, варто порадіти: уперше за останні роки виборці не обиратимуть із полярних кандидатів, а Україну ніхто не розколюватиме на Схід і Захід. Але це тільки на перший погляд. При глибшому аналізі стає ясно, що ми знову обиратимемо із двох зол.
Стрімкий злет популярності Петра Олексійовича в останні місяці зумовлений його активною підтримкою Євромайдану. Він "засвітився" у самій гущі подій, коли намагався не допустити силових дій проти правоохоронців з боку провокаторів, не раз виходив на сцену, підтримував майданівців матеріально. Коли у Криму почалася сепаратистська заваруха, Порошенко вилетів до Сімферополя і спробував провести переговори з верхівкою автономії. І хоч це йому не вдалося, але його намір був оцінений електоратом.
Однак не слід забувати знаменні віхи його попередньої біографії. Він непогано себе почував за режиму Януковича і навіть побував у його уряді. У той час, коли його "любих друзів" переслідували за політичними мотивами, Порошенко спокійно примножував свій бізнес. Зрозуміло, що олігарх-пристосуванець на посаді президента навряд чи здійснюватиме реформи, спрямовані проти його класу. Швидше за все домовлятиметься зі спонсорами партії регіонів, як це колись робив Віктор Ющенко. Між тим країна потребує зруйнування олігархічної системи влади й економіки, розвитку малого й середнього бізнесу.
З цього погляду кандидатура Юлії Тимошенко виглядає привабливішою. Ще будучи при владі, вона відзначалася палкою антиолігархічною риторикою. І навіть домоглася повторного продажу "Криворіжсталі" з більшою користю для держави. Але, як відомо, одна ластівка весни не робить. Екс-прем'єрка складала списки підприємств, які треба повернути державі. Та масштабної націоналізації не сталося. Натомість ми бачили, скільки "тушок" вийшли із фракції БЮТ в минулому парламенті. Чого тільки вартий Андрій Портнов, який зруйнував судову систему і став однією з найодіозніших фігур режиму Януковича. Взагалі, перебування Тимошенко на посту прем'єра характеризувалося палким самопіаром, повзучою політичною корупцією та відчайдушною боротьбою з опонентами.
Є ще один аспект: Віталія Кличка і Петра Порошенка пов'язують із групою Фірташа-Льовочкіна. У той час як Фірташ є чи не головним ворогом Юлії Тимошенко. Адже вона викинула його кампанію РосУкрЕнерго з газових схем. Однак за правління "регіоналів" держава виплатила йому значну компенсацію за рішенням Стокгольмського арбітражу. Тоді Тимошенко заявляла, що цим самим "регіонали" за рахунок держави повернули Фірташу кошти, які він давав на передвиборчу кампанію Януковича.
Отже, ми стоїмо знову перед полярним вибором. Схоже, що президенська кампанія вкотре стане битвою олігархічних кланів, а не вибором народного президента. Ну а як відомо, коли пани б'ються, у мужиків чуби тріщать. Тому третій Майдан неминучий.
1 
1
Комментарии
2