"А казали, знання за плечима не носять", – думаю, з полегшенням скидаючи рюкзак біля таблички "Куплю книги".
На букіністичному ринку така висить у кожного другого торговця. Чоловік у піджаку із засмальцьованими ліктями оцінююче поглядає на томи Матіос, Кожелянка, Жадана й Покальчука, які видобуваю перед ним із сумки. Пояснюю: всі ці книжки я колись придбав новими і з задоволенням прочитав. Але вони почали забирати все більше життєвого простору. От-от – і почнуть вимагати окремої кімнати.
– Не на те ви гроші витрачали, – каже. – Завжди котирується лише Донцова. Що хочете за літературу, 100 гривень? Ви – оптиміст.
Завжди котирується лише Донцова
Завантажую наплічник назад. Пригадую, як колись у цього букініста був готовий купити за 150 гривень "Історію американського Заходу в розповідях індіанців". Але не мав потрібної суми. Поталанило пізніше. Знайшов цю ж книжку на іншій точці – втричі дешевше. Коли завітний фоліант уже був у мене в руках, спитав, чому така різниця в цінах.
– Бо по тобі видно, що аж трусишся саме за цією книжкою. От людина й хотіла скористатися.
Походивши ще, я таки спродався.
– Кому треба спогади Кузьми Скрябіна? Он у мене біографія Мадонни лежить, ніхто не пита, – чув коментарі до свого товару.
Довелося "в нагрузку" підбірку "Вокруг света" за 2005 рік віддати. Наторгував по різних точках 80 гривень. На виході з базару нахиляюся над ящиком з-під бананів. Поряд жінка плете шкарпетку, а в коробці – пупси, брошури з консервування, ще радянські набори для креслення. Але диво – серед цього мотлоху глянцевою обкладинкою виблискує томик Грицька Чубая "Плач Єремії". Колись на такий мені не вистачило 70 гривень.
– Скільки? – обережно запитую.
– Стишки за гривну, чтоб забрать. Бомжи какие-то в макулатуру хотели сдать, а я отняла. Подумала, авось любитель найдется.
1 
1
Комментарии
4