- Яна Клочкова п'яна плаває, - дружина обговорює із сестрою телефоном нове реаліті-шоу "І прийде кохання". Янине побачення з лисуватим репером відбувається на краю басейну, густо всипаного пелюстками троянд.
- Ну чому, якщо Клочкова - то обов'язково у воді? - гарячково тисне на кнопку пульта. - Цікаво - це коли в басейні Отелло Дездемону душить.
Фестиваль, де Віталій Малахов так поставив Шекспіра, відбувався в Единбурзі 18 років тому. Дружина читала про цю постановку в рецензіях у Guardian, коли писала диплом з театрознавства. До середньовічного замку з'їхалися 900 труп з усього світу.
Жартую, що всі хороші майданчики в місті розібрали. Тож шекспірівські пристрасті у Малахова закипіли у басейні. У фіналі труп Отелло тягне за собою Яго у водний вир. Несподіваний режисерський хід змусив тоді заговорити про невеличкий київський театр вибагливу англійську публіку.
Тіснувато там було, ні буфету, ні туалету
Українці цієї постановки так і не побачили. Мабуть, у Києві не знайшлося належного приміщення. Але театр Малахова тримає марку. Нещодавно отримав шість "Київських Пекторалей".
На вихідних вирішую подивитися у них щось новеньке. Спочатку йду до Гостинного двору, де розташована велика сцена театру. На вході натикаюсь на ґрати. Згадую, що приміщення збиралися реконструювати. Тіснувато там було, ні буфету, ні туалету. Треба було ходити на другий поверх, у чийсь офіс проситися.
Йду до другої зали театру, камерної. А вона, як на зло, на Андріївському узвозі. Впираюся в зелений будівельний паркан, за ним гуде екскаватор. Обходжу манівцями й по шнурівки загрузаю в мокрому піску.
- Зате тут можна "В окопах Сталінграда" ставити, - згадую слова приятеля й розвертаюся в бік Гостинного двору. Присідаю на край фонтану навпроти театру. Його поки зносити не збираються. Можливо, Малахов нарешті занурить Отелло у київську воду.
1 
1
Комментарии
2