Те, що зараз звучить із Москви — погрози, дорікання — це їхня звичайна психологічна атака на українське населення. Вони хочуть налякати, тому і вигадують різні байки, озвучують свої фантазії. Росіяни залякують українців, бо хочуть цим зупинити президента і уряд в бажанні рухатися в сторону Європи.
Звичайно, що сьогодні вже український народ достатньо освічений, і люди розуміють, що за цими погрозами нічого немає, бо у нас в історії вже це було. Думаю, що всі будуть висловлюватися на підтримку євроінтеграції країни. Людина, яка хоч трохи знає економічні взаємини між Україною та Росією, розуміє, що Україна залежить від Росії не менше, аніж Росія залежить від України.
Протягом попередніх 20 років Україні не вистачало не якихось там матеріальних важелів, їй не вистачало державницької волі. Якби була державницька воля, то відносини давно би були взаємовигідні.
Ті проблеми, які виникають, наприклад стосовно газу, то їх можна вирішити протягом місяця, навіть за тиждень, бо тільки Росія оголосить економічну війну, блокаду Україні, як Україна знайде де купувати газ, нафту, що завгодно. Світ відкритий, тому ті погрози не мають матеріального значення.
Зараз розуміло, що Москва пішла відкрито проти нашої держави, і та відкритість багатьом європейським політикам відкриває очі. Вони бачать, що зараз є не демократична країна, а Російська імперія, і з імперським мисленням не лише політичної еліти, проте й населення. Це загрожує демократичним країнам, отже вони будуть готові допомагати Україні вирватися з під цього тиску, що ми і спостерігаємо.
Перехід Росії до такої атаки відносно України допомагає прозріти населенню. Особливо розкривається і стає більш зрозумілим для людей мета комуністів, які займаються промосковською пропагандою. Це прозріння сприятиме поширенню української національної ідеї, та врешті-решт сприятиме національній консолідації української нації.
Проте, не варто перебільшувати значення слів російських політиків та журналістів. Все це агітація та пропаганда, яка направлена на дезорієнтацію мислення українців, є ще другий прошарок — це економічні, життєві інтереси. Росія не може відмовитись від постачання українських товарів.
Окрім того, Україна має надзвичайно великий козир — Крим. Москва платить за оренду кримських бухт для російського Чорноморського флоту. Вона платить зовсім низьку ціну — тоді, при президентові Кучмі погодилися на неї. Проте, за міжнародними стандартами, враховуючи місце і якість бухт в Севастополі, Росія має платити набагато більше.
Тобто Україна може пред'явити цю суму, може зажадати переоцінки того контракту. Водночас, треба було провести інвентаризацію, на що Росія досі не хотіла йти. Але коли би український уряд продемонстрував державницьку волю, то все це можна було представити як вимогу України Росії. Хай би вона тоді задумалась. Хоча ми розуміємо, що через імперське мислення Росія не відмовилась повернути Україну під владу Москви.
Євроінтеграція України показує, що країна вислизає із рук Путіна. Нехай вони казяться від тої ненависті і злості. Від сказу вони втрачають здоровий глузд і починають "молоти", що завгодно. Тому вважаю, що ця нервозність Москви має лише заохочувати українців до розширення свого погляду, але і до розуміння того, що ми маємо не якогось слов'янського брата, а країну із імперським мисленням, від якої треба відірватися якомога швидше.
2 
1
Комментарии
274