— Раніше жили у селі, потім перебралися до Львова. Через 10 років назад повернулися — села не впізнали. Були ями, стали асфальтовані дороги. Вулиці освітлені, зупинки стоять, — розповідає 80-річна Ганна Чмир із села Старий Яричів Кам'янка-Бузького району.
У селі 2 тис. жителів. Зі Львова туди їхати півгодини. Третій термін головує Андрій Андрущенко, 33 роки. На останніх виборах його підтримали 95%.
— Балотувалися троє, — каже 57-річний Володимир Стрілецький. — Уся громада за Андрієм пішла. У нас такого голови не було. Його попередники тільки про свої кишені дбали. Землю направо-наліво роздавали. Андрущенко все добре зважить. Ділянки тільки своїм жителям виділяє. Тепер розробив генплан розбудови села на 30 років. Про таких кажуть, світла голова. За 10 років відродив занедбане село. Зараз іде у депутати Верховної Ради. Його треба підтримати. Бо хто, як не він, порядок наведе у країні?
Стрілецький заходить до сільського міні-маркету "Галич", прямує до каси. Власниця крамниці 50-річна Галина Шпирка продає йому свіжий хліб.
— У нас тепер цивілізація, — говорить. — Раніше по селу порожні пляшки валялися. Голова створив механізований загін при сільській раді, аби щотижня трактор вивозив сміття від жителів.
До сільради належать також сусідні Руданці, Цеперів та Кукезів. Двоповерхова будівля сільради з білої цегли. Розташована в центрі Старого Яричева. Біля робочого кабінету голови стоїть Ольга Руденко, 47 років. У правій руці тека з документами.
— Винаймала житло у старої бабці, захворіла на анемію, — каже. — По допомогу ні до кого не зверталася, соромилася. Старший син навчався в одному класі зі синочками-близнюками голови. На батьківських зборах Андрій Олександрович підійшов до мене. Питає, чи все гаразд. Я йому розповіла, вислухав. За декілька днів зустрічаємося на дорозі. Каже: "Оля, збирайтеся до лікарні. Я домовився з лікарями — вас безкоштовно обстежать". Мене поклали у лікарню, він з медикаментами допомагав. Лікарі казали, якби трохи потягнула, не вижила б. То я Андрущенку не тільки здоров'ям, а й життям зобов'язана. Коли з лікарні вийшла, він мені із житлом допоміг. Оселилася в хаті, яка пустувала. Її господиня у Львові живе. Андрій Олександрович домовився, щоб за оренду не платили. Тепер веде мову, щоби будинок нам залишився. З документами допомагає. У селі тільки початкова школа. Після четвертого класу діти у Новий Яричів ходять. Голова клопоче, аби дитячий садочок на 150 місць побудувати.
45-річний Роман Кисіль із села Цеперів ходить коридором сільради. Відповідає за опалення у приміщенні.
— Раніше без роботи вештався, у центрі зайнятості на обліку стояв, — складає руки на грудях, усміхається. — Андрущенко мене на роботу взяв. Якщо до нього за чимось звернулися, всі інстанції обдзвонить, до районного чиновника дійде, а людину без поради не відпустить. У нашому селі в двох одиноких бабок газові труби прогнили. Він добився, щоб їх безкоштовно поміняли. Бо звідки пенсіонеркам на таке гроші взяти? У селі вночі горів будинок удови з трьома дітьми. Андрієві Олександровичу тільки подзвонили, серед ночі зірвався та приїхав вогонь гасити.
— Андрій — побожна людина, — каже місцевий священик Василь Горбатюк. — У Кукезові ставили опору лінії електропередач біля зупинки, та викопали людські кістки. Купив труну, рештки туди склали і перепоховали. Зупинку та опору перенесли на іншу сторону. На тому місці планують поставити хрест.
За час перебування на посаді сільського голови Андрущенко віддав в інтернати 15 дітей з неблагополучних сімей. Деяких усиновили. При сільраді створив соціальний центр сім'ї, дітей та молоді.
— Спочатку працює з горе-батьками, — каже 43-річна Наталія Куляс, директор центру. — Влаштовує їх у реабілітаційні центри, шукає житло. Якщо це не допомагає, діточок віддає в інтернат. Тут була сім'я з дев'ятьма дітьми. Їм хату дали, світло підключили, дітей прописали, соціальну допомогу виробили. Мама далі пила. Старша донька постійно голові дзвонила. Діти почали його татом кликати. Довелося їх в інтернат оформити. Для хворих дітей путівки в санаторії дістає. Все робить за кошти меценатів, сам спонсорів шукає. Вони бачать, куди гроші йдуть, тому не відмовляють. Державних коштів не вистачає. Лише за вуличне освітлення 7 тисяч щомісяця платити треба. Школа та два дитячі садочки також на балансі сільради.
Андрущенко має чотири дипломи
Андрій Андрущенко народився 24 березня 1979 року в селі Старий Яричів Кам'янка-Бузького району в сім'ї робітників. Навчався в Старояричівській початковій та Новояричівській середній школах. Вступив у ПТУ-17, здобув фах столяра-будівельника та паркетника. 1996-го отримав диплом у Львівському кінотехнікумі на факультеті "Виробництво теле-, відео-, аудіотехніки". 2004 року став студентом Київського національного університету культури і мистецтв на факультеті "Документознавство, менеджер органів державної влади та управління". 2009 року закінчив його з відзнакою.
2005 року працював електромайстром на підприємстві "Львівкартопласт". Із січня 2005-го по серпень 2012-го — член партії Народний Рух України.
5 серпня 2005-го його обрали сільським головою Банюнинської сільради. З наступного року до сьогодні є війтом Старояричівської сільської ради.
З 2007-го до 2012 року навчався в Інституті післядипломної освіти Львівського національного університету ім. Франка на факультеті "Міжнародного права і бізнесу" за фахом "юрист-міжнародник".
Торік нагороджений медаллю райдержадміністрації, грамотою та медаллю Комітету Верховної Ради за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування і зміцнення української державності.
Одружений. Разом із дружиною Марією, 31 рік, виховують доньку 13-річну Галину та 11-річних синів Назара і Мар'яна.
3 
1
Комментарии
3