В інтернеті допомогти зі столичною пропискою обіцяють десятки компаній. Дзвоню за одним із номерів. Відповідає чоловік. Цікавиться, на скільки потрібна реєстрація в Києві. Просить наступного ранку прийти до одного з ЦНАПів. Узяти паспорт і 23 гривні без здачі на держмито.
– Знайдете Колю. Він усе зробить, – диктує номер мобільного.
Наступного ранку Микола зустрічає на порозі. Веде в залу очікування. Там сидять четверо чоловіків. Усім треба знятися з обліку в військкоматі.
Микола просить мене зачекати. Роздає чоловікам бланки, диктує, що писати. Перевіряє й переходить до інструкцій:
– Приходиш у військкомат, даєш цей бланк. Кажеш: я прописаний у брата на вулиці Щербаківського. Це хрущовка. Вони запитають: "Справді там живеш?" Відповідаєш: "Так, я там живу. Можете брата спитати", – записує олівцем свій номер телефону. – І головне – впевнено поводьтеся, навіть нагло. Щоб повірили. Зрозуміли?
Чоловіки кивають і розходяться. Микола береться заповнювати мої папери.
– Як правила оформлення субсидій змінилися, в мене телефон не замовкає. Всі перепрописуються, щоб не втратити пільг. Я маю дві квартири. За прописку на місяць беру тисячу гривень. На три місяці – півтори. На рік виходить найдешевше – дві тисячі. Тут усе домовлено. Коли термін реєстрації спливає, виписую людину. Шукаю нових клієнтів. Можу з десяток осіб тимчасово прописати.
Папери заповнені. Микола платить 23 гривні мита через термінал. Бере номер електронної черги. За хвилину заходимо в кабінет до спеціаліста. Жінка вітається з Миколою, як із давнім знайомим. Записує мій телефон. Каже, завтра прописка буде готова.
Із Миколою виходимо на вулицю, розраховуюся за рогом.
– Будете зареєстровані в моїй "готельці", – говорить. – Звертайтеся, якщо буде треба.
Додає, що може за гроші постояти в черзі в жеку чи інших комунальних компаніях. Обіцяю подзвонити, якщо знадобиться
2 
1
Комментарии