Заміжньою добре

Уже темно, майже порожній автобус Махачкала – Ростов зупиняється, щоб випустити кількох пасажирів у придорожній туалет. До мене підлітає дівчина:

– Ходи зі мною, я боюся!

Іду. Не встигаю повернутися в автобус, як вона знов поруч.

– Мені треба розказати тобі­ таємни­цю! Давай сядемо десь подалі ­ззаду, щоб мама не чула! Знаєш, мені так сподобався водій! Такий парєнь! О Боже, що ж робити, це катастрофа!

– Ну, спробуй підійти до нього.

– Ти що?! Я не можу підійти перша. Це категорично заборонено! Він має підійти. Але він теж не може, бо там моя мама. Як мама побачить – усе пропало. Піди ти. Візьми його номер. Знайди привід, прошу тебе.

Мені так сподобався водій! Такий парєнь!

Я не ризикую. Але вони з парнєм самі провертають спецоперацію. ­Дівчина просить у водія підзарядити мобільний від прикурювача й лишає його біля водія. А той потай вводить свій номер в її телефон.

Расіда звіряється мені, що незаймана. Переказує все, що чула про втрату цноти. Випитує, наскільки боляче це було у мене, і як було під час, і після. І як я займаюся сексом. І як спілкуюся з чоловіками. І як взагалі можна мати секс до заміжжя.

Расіді – 23, вона юрист-економіст, а ще викладач лезґінки. Шість років тому покохала місцевого мєнта. П'ять років спілкувалися, але його батьки були проти, бо вона іншої народності. Він її тероризував ревнощами, а рік тому оголосив, що любить тільки матір і брата, а до жінки любові бути не може. ­Расіда випила 80 токсичних таблеток. Її відкачали, та здоров'я втратила назавжди. Не може їсти нічого, крім ­кашок. У Ростов їде на лікування. Як і всім дагестанським дівчатам, спілкуватися з чоловіками їй зась. У будь-яку поїздку вирушає в супроводі мами.

– От заміжньою бути добре! – мріє вголос Расіда. – Можна мати коханця. У нас усі мають коханців та коханок. І всі про це знають. Головне, щоб не "попалили" на гарячому. Тоді уб'ють.

×