Штучка

"Штучками" я називаю предмети, назв яких, на мою жіночу думку, жінкам знати не треба. Але періодично, коли роблю ремонт у своїй квартирі, мушу всякі "штучки" купувати.

- Дайте мене оту штучку, ну, коли смикаєш за ланцюжок, світло вмикається і вимикається.

- Вам срібну чи золоту? - жартує продавець-чоловік.

- Та давайте вже діамантову, - парирую я.

- 10 гривень.

- У вас є ну такі гумочки, щоб на вікна металопластикові наліплювати? Щоб тепліше було? - це вже в іншому магазині.

- Налічніки, чи шо? - уточнює дівчина-консультант.

Клас! Мені б таку дружину, що ремонтом займається

Добре б знати, що воно таке - ті "налічнікі". Прошу показати. Не таке.

- Ну чорна гумка на вікнах у мене зносилась, треба нову, - завожу ту саму пісню.

Зрештою купую. Чоловік сестри, приліплюючи їх на вікна, зауважує, що купила не таку гумку - ця скоро порветься. І просить купити дюбеля, щоб у наступний свій прихід повісити мені поличку.

У магазині мені пропонують 40 видів дюбелів. Я розгублююся. Мені казали, які треба, але я забула.

- Не знаю.

- Та хай уже ваш чоловік прийде та вибере, чого він вас прислав? - утомилася від мого смикання жіночка за прилавком.

Не будеш же всім пояснювати, що розлучена.

Увечері розмальовую золотою фарбою випуклості на багетах - хочу прикрасити ними щойно обклеєну шпалерами кімнату. Перед цим пофарбувала багети в коричневий колір. Виходить схоже на рамку для картини. Тут телефонує кавалер.

×