Колобок урятував

- Хоч на пенсії почитаю щось, крім програмних творів, - каже мама.

У школі вона викладала українську мову й літературу. 25 років педагогічного стажу. За зошитами ні на що часу не лишалося. Через пенсійну реформу вирішила піти на заслужений відпочинок зараз, у 48. Тато пообіцяв поставити лавку біля дому, аби мама сиділа там із насінням і стежила за останніми плітками, як і личить пенсіонерці. Мама не витримала - влаштувалася в районну бібліотеку.

- Помилилась, - розчаровано каже після перших тижнів. - Займаюся тим, що дописую книжки у формуляри й одразу їх викреслюю. Таким чином піднімаємо кількість читачів.

Вимагають 40 читачів на день, інакше закриють

Вимагають 40 відвідувачів на день. Інакше бібліотеку закриють. А більш як 10 не заходять. Переважно пенсіонери-інтелігенти, беруть класику.

- Прийшов дідусь, питає: "Що у вас із заборонених письменників є?", - розповідає мама.- Порадила "Волинь" Уласа Самчука. Історією цікавиться. З дому ще "Моксель" принесу, бо питав чому москалів кацапами називають.

Каже, що в бібліотеці навіть телефону нема, не те що комп'ютера. Із книжок - переважно російськомовні. Найбільший стелаж займають жіночі романи - "Любовное сафари", "Неистовый викинг", "Грехи и грешницы", "Его плененная леди". За ними приходять самотні жінки середнього віку. Особливо популярна "Полоса везения, или Все мужики козлы" Катерини Вільмонт.

- А сьогодні заходили підлітки. Спочатку один попросив "Колобка". Сів у читальній залі. Потім ще один такий - знову по "Колобка". За 2 хвилини знову. Так за півгодини над тим "Колобком" 12 чоловік схилилися, читають, гигикають. Напевно, хотіли прикольнутися. Чекають на мою реакцію. А мені що - послугу зробили. Липових замовлень того дня вже не писала.

×