Новий мовний законопроект Колесніченка-Ківалова – це фарс. Звичайна провокація з боку провладних сил, яким немає чим похизуватися перед електоратом, бо фактично ніяких обіцянок із соціальної чи економічної сфери не виконано. Але піднявши галас довкола мовного питання, можна відволікти увагу, а з іншого боку показати: "Ось бачите, ми обіцяли, ми зробили".
Свого часу по всій Україні можна було побачити біл-борди від провладної партії "Обіцяли — зробили" з написами великими літерами, а малесеньким шрифтом внизу зазначено, що поставили лавки в якомусь місті. От без лавок люди жити не могли. Ви зробіть так, щоб люди були щасливими, багатими, здоровими. Тоді вони самі собі лавки поставлять. Знайшли чим пишатися. Треба давати людям зміни в якихось фундаментальних речах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мовне питання — це бутафорська кістка електорату
Ухвалення нового мовного законопроекту дасть змогу утримати той електорат, який є. Це робота не на підняття рейтингів, а на загострення протиріч в суспільстві, провокація. Враховуючи те, що і як роблять у Верховній Раді, велика ймовірність, що такий законопроект ухвалять. Хай собі ухвалюють, ради Бога. Хто розмовляв і з повагою ставився до української мови, і далі це буде робити. З іншого боку, прийняття таких законів може підштовхнути суспільство до більш рішучих дій по зміні влади, по зміні системи.
Проте зло ніколи не буває позитивним. А те, що цей законопроект – зло, це однозначно. Він нічого доброго нікому не дає, а лише загострює внутрішні суперечності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українську ведуть услід за білоруською
Усі закони, що приймає Верховна Рада, практично не існують. Якщо закон приймається не конституційно, то якої би він суті в собі не ніс, для мене він не закон. Я його ігнорую, бо вважаю себе свідомим громадянином України. Якщо люди, які його встановлюють, першими його й порушують уже в процедурі, то чому для мене це має бути правилом.
Як людина активна, яка має почуття громадянської відповідальності, намагаюся періодично з'являтися на протестних акціях висловлювати свою точку зору. Але на цей момент для себе зрозумів одне: боротися треба не з окремими законами, злочинцями, а взагалі з існуванням антиукраїнської системи на території, яка поки що називається Українська держава. Рано чи пізно суть цієї держави має змінитися у такому напрямі, щоб не виникало "мовних" питань. Слід акцентувати у напрямку зміни системи, принципів функціонування влади в Україні, бо інакше діла не буде: ми й далі боротимемося з вітряками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В опозиції вже придумали, як не допустити "мовний" закон, але розповідати не хочуть
Інколи здається, що нашим людям нічого не треба, крім повного шлунку і видовищ. Хоча періодично я зустрічаю людей, які розвіюють мої песимістичні думки. Повернути суспільство на таку боротьбу – це важка праця тих, хто вже прийшов до такого розуміння. Лишається надія на самих людей: рано чи пізно, як істоти мислячі, самі дійдуть до цього усвідомлення.
Не ідеалізую інші суспільства. Розумію, що ідеального суспільства в світі поки що не існує, але чому б це ідеальне суспільство не створити в Україні. Справа не в лідерах, а в тому, щоб знайшлася певна кількість людей, кілька тисяч, які б змогли пропустити через себе власне розуміння, знайти однодумців, об'єднатися, стати монолітною силою, стати каталізатором змін позитивних процесів.
1 
1
Комментарии
387