Буду терпіти

– Ну що це таке? М'яса поклали так, що під мікроскопом не роздивиш­ся, – Оксана Василівна показує тарілку з двома шматками курятини.

Невдоволено кривиться і сідає за стіл. Відпочиває з нами в санаторії у Трускавці.

– Годують отвратно. От я була в Туреччині та Єгипті – отам сервіс і уровєнь, – каже. – Фуршетний стіл завдовж­ки метрів 20, страви різні. М'яса, риби – скільки хочеш. А тут – їжа прісна, дієтична. Навіть кави нема.

Жінка – з Дніпра. Працює бухгалтером на підприємстві. У Трускавці відпочиває не вперше. Процедури в санаторії їй теж не подобаються.

– Масаж – тільки спину погладили. Мені араб робив годину, розім'яв за 20 доларів усю спину. Водичка "Нафтуся" – розбавлена. А трав'яні інгаляції – одна назва. Тільки парою дихаєш і час марно тратиш.

У неділю Оксана Василівна прощається.

– Наступного року приїжджайте сюди в такий самий час – побачимося, – каже.

– Вам же тут нічого не подобається, – дивуюся.

– Буду терпіти. Проф­ком лише сюди безкоштовні путівки дає

×