Діти і гроші

– У нас все зайнято, – це вже четверта відмова у поселенні від власників готелю.

Компанією вирішили на вихідних поїхати у Сколе – гірське містечко неподалік Львова. Там є водоспад Кам'янка, заповідник "Сколівські Бескиди". Шукаю через сайт вільні місця у приватних міні-готелях. Нас дев'ятеро – шестеро дорослих, двоє 12-місячних дівчаток і тер'єр.

– Ой, у вас діти малі такі. Будуть іншим заважати, – відмовляють перші господарі. Вони навіть не чули про собаку. Другі сколяни пояснили, що в них немає дитячого майданчика і кухні. Треті господарі сказали, що беруть лише студентів і пари без дітей. П'яті погодилися взяти з дітьми, але навідріз відмовилися від пса.

Друзі з тер'єром знайшли вдвічі дорожчий готель. Собаці дозволили ночувати в номері. Наступного дня натякали на доплату за прибирання. А наші господарі гучно грюкали дверима, коли діти плакали.

Торік у Туреччині відпочивала моя подруга Олена з двома маленькими дітьми. Їм дали найкращий номер, безкоштовні ліжечка й візочки-тростини. Адміністратор готелю власноруч поставив спеціальну загорожу на балконі, аби там випадково не застряла рука чи нога дитини. У ресторані малюкам готували омлети зі смайликами з овочів.

– Ми любимо дітей, – казав адміністратор. – Виконуємо всі їхні забаганки. Батьки з дітьми – наші найкращі клієнти. Бо завжди витрачають найбільше грошей.

×