Люди не змінюються

– Вони можуть бути заразні. Захворіє весь санаторій, що будемо робити? Ну, але мусимо заселити, бо є наказ зверху, – каже головний лікар.

Мене 5-річну батьки привезли до санаторію в Ялті. Моя родина – з Чорнобильської зони. Дали путівку на оздоровлення. Приймати не хочуть. Бояться радіації.

– Ви, кажуть, уночі світитеся, – санітарка веде в кімнату наприкінці коридору. Головний лікар наказує нікому не казати, звідки ми. Боїться, що інші відпочивальники можуть з'їхати.

– У нас діти, а ви везете заразних, – кричать біля госпіталю у Винниках на Львівщині 30 років потому. У містечку паніка – нібито мають привезти евакуйованих із китайського Уханю українців та іноземців. Понад місяць вони чекали в епіцентрі розповсюдження коронавірусу.

– Це Галичину так покарали за оті 25 відсотків на виборах, що не Зеленському віддали, – каже сивий чоловік. Тримає шини. Дорогу до госпіталю перекрили.

Львів'яни розділилися на два табори. Одні не проти, щоб українці були на карантині у Винниках. Другі не хочуть таких сусідів. Я – в першому таборі, бо була на їхньому місці. Пересварилися цілі родини, колеги, сусіди і друзі в соцмережах. Подруга доводить, що винна влада – не має комунікації з народом.

– Якби вони по-чесному розповіли, підготували – реакція була б іншою. Люди не палили б шин і не перекривали б доріг. Ми завжди готові руку подати тому, хто потребує, – каже.

Полегшено зітхнули, тільки коли евакуйованих із Китаю відправили на Полтавщину – в Нові Санжари. Дивлюся вечірній випуск новин. Там теж протестують. Сивий дядько каже на камеру:

– Чому до нас? Хай би в Чорнобильську зону відправили

×