Непередбачені витрати

– Словаки мій ноутбук знайшли, – розказує мені при зустрічі знайома Світлана.

Торік у грудні у словацькій Братиславі в неї поцупили рюкзак із документами, грішми та особистими речами.

"Всього на хвилину лишила сумку, а її вже вкрали", – писала мені тоді у Skype Світлана. Її з власною 5-хвилинною стрічкою про українських студентів запросили взяти участь у фестивалі короткометражних фільмів. Наприкінці всіх учасників покликали зробити групове фото на пам'ять. Дівчина залишила свої речі на кріслі.

– Організатори розгубилися, ­нічим не допомагали. Я в плач, бо там були квиток, паспорт і всі гроші. Навіть шкарпетки і білизна! – розповідала Світлана.

Я – в плач, бо там був квиток, паспорт і всі гроші

Словаки викликали поліцію. Ті опи­тали учасників, які ще не ­роз'їха­лися, але свідків і крадіїв не знайшли. Світлані порадили зранку звернутися до українського консула на прийом. Із загального бюджету організатори фестивалю ­виділили їй кошти на готель та харчування. Обіцяли дати грошей на дорогу ­додому.

Уранці у поштову скриньку організаторів злодії підкинули документи та залізничний квиток. Того ж дня українка поїхала додому. ­Словацькі полісмени попросили залишити контактні дані. Сказали, повідомлять, якщо знайдуть вкрадені речі.

За півроку на електронну пошту Світлани надійшло повідомлення з фотографією ноутбука й пропозицією забрати знахідку. Пересилка не передбачена у витратах поліції.

– Ноут зараз від сили 2,5 тисячі гривень коштує. Їхати забирати його мені невигідно, – пояснює дів­чина. – Відписала, аби передали ноутбук організаторам кінофестивалю. Вони все-таки внесли в графу "непередбачені витрати" моє ­прізвище.

×