Погані дороги

До знайомих у гості завітав художник Марек. Запланував тиждень поїздити власним авто Львівщиною й малювати замки та осінню природу. Ми з друзями зголосилися його супроводжувати у вихідні. Спочатку подалися у печери села Страдч, де щодня паломники проходять хресну дорогу. Зі Львова Марековою Audi доїхали туди за 30 хв.

– Супер, чудова дорога. У Польщі таких немає, – нахвалює гість. – Ви би бачили трасу до Любліна до того, як її почали ремонтувати. Асфальт потрісканий, вибоїни такі, що під час дощу вода розхлюпувалася на кілька метрів.

Пояснюю, що це – єдина хороша дорога біля Львова. Її зробили нещодавно, решта в значно гіршому стані.

Наступного дня їдемо до Свірзького замку.

Я не можу так працювати, я злий

– За 40 хвилин будемо на місці, – дивиться на своєму GPS маршрут Марек.

Ми сміємося, бо знаємо: дорога до села Свірж – одна з найгірших в області. Туди їздять хіба екстремали позашляховиками або радянськими "уазиками".

Марек жене Audi по величезних ямах. На півдорозі у нас спускає шина. Гравій з-під коліс вилітає і робить тріщину на лобовому склі. Доки хлопці ставлять запаску, знервований Марек ходить і фото­графує ями на асфальті. Деякі йому по кісточку. Колесо поміняли за півгодини. Ще за 40 хвилин під'їхали до замку. Гість кілька хвилин малює на мольберті, потім швидко складає його в сумку.

– Я не можу так працювати, я злий, – каже. – Не хочу більше їздити по ваших замках.

Наступного дня Марек знову подався до села Страдч. На тиждень винайняв будинок і малював пейзажі й пам'ятки. Там його не дратували погані дороги.

×