Жертва української

– И где я столько музыки найду? Круглосуточно ставить Вакарчука и Скрябина? – злиться знайомий діджей Юрій.

Вісім років тому працювали разом на радіостанції. Я готувала випуски новин, Юрій – вів розважальні програми. Потім поїхав у Київ.

У червні народні депутати прийняли закон про збільшення кількості україномовних пісень на радіостанціях. Із листопада норма набула чинності й тепер – кожна четверта композиція має звучати державною мовою.

– И подходит не просто украинский исполнитель вроде Билык Иры или группы Hardkiss, а песня должна быть исполнена на украинском! Это – катастрофа. Не говоря уже о том, что больше половины эфира ведущий должен говорить на "мове". Мне придется репетитора нанимать.

Заспокоюю. Кажу, що за останні роки з'явилося багато україномовних гуртів і виконавців. Надсилаю композиції львівського "Плеса", київських Latexfauna, i "Дах-Дотерс".

– Ковбои и Донбасс, ты шутишь? – іронізує Юрій про слова з пісень останніх двох гуртів. – Вот оно – багатство "калыновой". Слушатели переключатся на конкурентов. Не будет аудитории – не будет рекламы. А без нее не будет и работы.

Не дочекався, коли закон запрацює. У вересні звільнився з радіостанції. Підпрацьовує ведучим на корпоративах і весіллях. Але й там Юрієві погано. Бо більшість заходів замовляють вести українською.

×