Символ

– У нас сідєл бендеравєц. Так он вобщє малчал всьо врємя, – "Митя" ворухнув губою, пускаючи дим.

Я стрепенувся. Це вже йшлося не про якихось кувалд-азізянів або й навіть Юру-Грузина. Хоча й про них заслухувався.

– Он полжизні по лагєрям. А камунарікі єму срокá дабалтивалі. Шоб вабщє нє вишел, в натурє.

Внизу за балконом ворушилася вулиця, подзвонювала трамваями. Переважна більшість речей у підсонні була Запоріжжям. Весь світ був вписаний у 1988 рік, пронизаний передчуттям змін.

– Я к нєму за кніжкай пріхаділ, пра аружиє. Мол, можна взять пачітать? Он ківнул. Патóм назад пріньос, паблагадаріл. Он апять ківнул.

Я зримо уявив картину. До цього "бандери" траплялися хіба в журналі "Перець". Ще в кіно, де теж мало відрізнялися від карикатури. Але повітря потріскувало змінами, кажу ж. На площах усе частіше виринали люди з нечуваними гаслами й прапорами. За певний час на якомусь патріотичному зібранні трапився й перший живий бандерівець. Середнього зросту, світлів лисиною, а люд громадився довкола, ніби притягуючись магнітом персони. Дядько той воював в УПА, а після таборів осів у Запоріжжі. Перемовився він із нами приязно, але губи стис­кав суворо, як і годилося б людині, яка звідала Колиму та ще багато чого.

Потім бандерівців буде рясно. Від сивочолих стрільців, що маршували на мітингах, до поета-політв'язня і навіть до третього командарма, Кука. В кожного була своя історія. В Києві знову зустрінусь і з тим дідом-упівцем із запорізької молодості. У сорочці навипуск, у спортивних штанях, він сидів на кухні сина, до якого завітав на Великдень. Сидів і розповідав про один із боїв, яким йому випало керувати.

– То між горами, розумієте, ехо. Клекотіло, як у якомусь пеклі. За 2 години ми їх всікли практично всіх.

Та я вже й сам на той час знав про сотенного Кривоноса багато. Що його коронний бій, Рушірський, вважається одним із найуспішніших в історії УПА. Що шість років він воював у повстанцях, а ще 32 роки сидів. Що в Коломиї, куди переїхав, за життя йому поставили пам'ятник. А головне – що саме він став чи не найвиразнішим уособленням цілого руху. Символом, чий довгий життєвий шлях перетворився на місію. Через Кривоноса явлено, хто переміг і за ким була і є правда. Ні багато, ні мало. А ще довідався, що останнього разу звільнявся старий упівець із Токмачки, табору суворого режиму під Запоріжжям. І виходить – це ж треба! – то саме про нього розповідав татуйований приятель у небилично-далекі часи.

– А-а, може бути, – посміхнувся сотенний. – Книжка про зброю в мене, здається, була.

×