Ми, українці, мало можемо знайти такого, що нас об'єднувало б. Взяти, наприклад, свята. Великдень - одні святкують, інші, прихильники комуністиів, ні. Чи от Перше травня та день Червоної армії — те саме: одні святкують, інші — ні, тільки навпаки. Щодо поглядів на історію, то й говорити не варто. Тобто, нас роз'єднує все. Єдина теза, з якою згодні всі українці — це те, що "ми ні з чим не згодні". Єдина теза, яка нас об'єднує — це те, що нас роз'єднує ВСЕ.
Але. Є два свята, які об'єднують всіх. Перше — це День матері. Хоч воно і не дуже у нас святкується, але ж у кожного є мати, кожен її любить і шанує. І друге таке свято, як це не дивно, це День рідної мови. Адже коли ми говоримо "рідної мови", то маємо на увазі рідної саме для себе. Це особисте. Це не день української, російської, англійської чи китайської мови. Кожен має свою рідну мову, шанує її і цінує.
Щодо мови завжди влаштовують багато галасу, спекуляцій, багато шоу. Але треба зрозуміти, що мова — це не привід для суперечок чи мордобоїв. Якщо ми будемо дивитися на мову через політичну призму, чи призму шоу, то ми ніколи не дійдемо до розуміння один між одним, ми завжди будемо чубитися. Треба припинити цю гризню.
Часто доводиться чути: давайте залишимо все як є і сильніша мова переможе. Але давайте скажемо собі чітко: якщо ми так дійсно зробимо, то через 50 років переможе тільки одна мова — китайська.
Інше питання: якщо загине та чи інша мова, чи стане від цього комусь краще? За теорією Дарвіна ми знаємо, що види між собою конкурують і виживають сильніше. Але ж ми захищаємо вимираючі види тварин чи рослин! Бо ми розуміємо, що зникнення одного виду тварини чи рослини на землі призведе, в решті-решт, до екологічної катастрофи. Ми не можемо допустити навіть думки про те, що якийсь вид тварин не заслуговує на те, щоби жити. Ми захищаємо їх, захищаємо слабких, інвалідів. То як же бути з мовою? Невже існують мови, культури, які не заслуговують на те, щоби існувати? Невже "кримінальний "Дарвінізм " під назвою "з'їж слабшого" має панувати не тільки в економіці, а й в культурі?
Коли у 90-х розпалася лавочка під назвою "комунізм", ми всі зрозуміли, що світом правлять гроші: "У кого більше бабла, крутіша машина — той молодець". Сьогодні ми починаємо усвідомлювати, що насправді баблом вимірюється далеко не все. Більше того, ним вимірюються тільки примітивні речі. Тому в питанні мови та культури ми сповідуємо екологічний підхід, а не економічний. Не буває ринкової конкуренції культури.
До чого призводить вимирання маленьких культур на користь більших? Пам'ятаємо, що в 60-х поляризація світу на комунізм і капіталізм мало не призвела до глобальної ядерної війни. Бо все тоді поділили на червоних і білих. Тобто, така ідеологія - поляризація, знищення слабших, - призводить до загибелі цивілізації.
Має існувати рівновага багатьох культур різного масштабу. Кожен чоловік може підтвердити: коли двоє придурків сходяться, розняти їх може тільки третій. А краще четвертий чи шостий. Тоді вони не наб'ють один одному морду. Так само і з політикою, культурою, мовою.
Навіть якщо ми дуже любимо, наприклад, гагаузьку культуру, ми не зможемо її порівняти з англійською. Ніяк. Але це не означає, що її не має бути. Вона грає свою роль у загальному балансі: культурному, цивілізаційному. Без гагаузької культури і мови, по суті, світ зробить ще один крок до загибелі. І так з будь-якою мовою.
Саме тому ми прихильники екологічної теорії культури та мови. Бо всі ми, насправді, боремося із загальною загибеллю світу. Ми її відтерміновуємо. Своїм різноманіттям ми балансуємо світ.
Коли прибічники кримінального дарвінізму підуть геть, і до влади прийдуть нормальні люди, саме День рідної мови має стати основою мовної політики української держави.
Брати Капранови, письменники
2 
1
Комментарии
23