У жовтні я святкував день народження. Запросив колег. Першим прийшов заступник головного редактора. Дістав пляшку віскі і став виголошувати промову.
– Знаю, що для повного щастя тобі потрібні титули "Мілана".
Я розчулився й запропонував, не чекаючи інших, перехилити по першій. А де перша, там і друга, і третя. Тож випили ми тоді стільки, що, якби все справдилося, "Мілан" мав бути завалений титулами на 10 років наперед.
Через чималу алкогольну дозу я випав із життя на кілька днів. А згодом зрозумів, що пропустив домашній матч проти "Роми". Після такого остаточно стало ясно: з віскі треба зав'язувати.
Сів "поглинати" матчі улюбленої команди. Вперше за 10 років вона радувала уболівальників. Закінчила першу частину сезону лідером. Я усвідомлював, що "Ювентус" – незмінний з 2012-го чемпіон Італії – через зарозумілість свого керівника Андреа Аньєллі цього разу титулу не захистить. Хотілося, щоб його з трону скинув саме "Мілан". А не "Інтер" – найпринциповіший наш суперник.
Та всі експерти і в Італії, і в Україні ставили саме на нього навіть тоді, коли лідирувала наша команда. Логічно – 12-мільйонний тренер-переможець Антоніо Конте мав широку лаву запасних. Це те, що треба для чемпіонства. "Інтер" узимку видав восьмиматчеву виграшну серію та наблизився до земляків упритул. А навесні переміг 11 разів поспіль, чим забезпечив собі підсумкове перше місце.
Я знову боюся впасти в алкогольну прірву. Цього разу від розпачу. Бо чемпіоном Італії став "Інтер".
1 
1
Комментарии